- 1. хору. На струнах. Маскіл. Давида.
- 2. Вислухай, Боже, мою молитву, і не ховайся від благання мого.
- 3. Прислухайся і вислухай мене. Я мучуся у моїм болі й хвилююся ворожим гуком,
- 4. грішника криком, бо вони наносять мені лихо, і в гніві зо мною ворогують.
- 5. Серце моє тремтить у мені, і страхи смертні налягли на мене.
- 6. Страх і тремтіння надійшли на мене і жах оточив мене навколо.
- 7. І я кажу: Коли б то у мене крила, як у голубки. я полетів би і відпочив би.
- 8. Ось я полинув би далеко, осівся б у пустині.
- 9. Шукав би собі захисту притьмом від буревію та від тучі.
- 10. Знищ, Господи, розділи їхні язики, бо я бачу насильство й розбрат у місті.
- 11. Удень і вночі на мурах вони його обходять, несправедливість і кривда серед нього.
- 12. Загуба серед нього, з його майдану не сходять гніт і лукавство.
- 13. Якби то ворог глузував із мене, я - стерпів би; якби мій ненависник та повстав на мене, від нього я сховався б.
- 14. А то ти, чоловіче, моя рівня, друг мій і мій знайомий,
- 15. з котрим ми собі разом любо розмовляли, до дому Божого ходили собі у святковому гуртку.
- 16. Хай смерть поб'є їх! Нехай зійдуть живими до Шеолу! -бо лиш підлота у їхніх домах і посеред них.
- 17. Я ж візву до Бога, і Господь мене врятує.
- 18. Увечорі й уранці і опівдні я квилитиму й стогнатиму, і мій голос він почує.
- 19. Він визволить у мирі мою душу від тих, що на мене роблять засідки: бо їх багато проти мене.
- 20. Почує Бог і упокорить їх, Бог, що живе одвіку; нема бо каяття у них, вони бо не бояться Бога.
- 21. Кожен підносить свої руки на своїх же друзів, Порушує свою умову.
- 22. Масніші від сметани його губи, серце ж його завжди готове до бійки. Слова його ніжніші від оливи, але вони - мечі вийняті з піхви.
- 23. Залиши на Господа твою турботу, і він тебе підтримає: повіки не допустить, щоб справедливий захитався.
- 24. І ти, о Боже, зведеш у яму тління їх. Кровожерні та лукаві не доживуть до половини віку свого; я ж, Господи, надіюся на тебе.
2."Человек хочет поглотить меня". Словом "человек" Давид обозначает филистимлян, среди которых ему пришлось вращаться и которые не могли быть благосклонно настроены к нему, как недавнему победителю Голиафа. Они могли подозрительно относиться к нему и видеть в нем шпиона со стороны враждебного к ним еврейского народа, а потому зорко следили за его словами и поступками.5."В Боге восхвалю я слово Его". Под "словом" разумеется определение Божие относительно Давида, по которому он был предназначен сделаться царем еврейского народа. "Восхвалять" - благодарить, прославлять. Давид благодарит Бога за такое определение о нем не потому, чтобы находил здесь удовлетворение своему тщеславию, а потому, что видел о нем благоволение к себе Господа, почему у него, жившего среди филистимлян, злых врагов своего народа, не колеблется вера в свое спасение: Бог, давший о нем такое слово, не оставит его неосуществленным и, значит, спасет Давида, поэтому-то Давид и говорит: "не боюсь, что сделает мне плоть?"8.Бог правосуден. В отношениях окружающих Давида филистимлян он видит несправедливую вражду, незаслуженную им, как невинным и невольным изгнанником из своей родины. Враждебное отношение питали не только к нему, но и ко всем евреям, и не только филистимляне, но и все язычники, поэтому молитва Давида о своем спасении переходит в молитву и за свой народ: "во гневе низложи, Боже, народы" (языческие).9.Характеристика бдительного отношения Бога к человеку. Все страдания последнего как бы исчисляются Господом ("исчислены мои скитания"), Господь хранит их как бы в сосуде: он как бы записывает все, чем незаслуженно обижен человек.13.Обеты, данные Давидом пред Богом, указаны в следующем стихе.14.Ходить "пред лицем Божиим во свете живых" - значит своими поступками ни в чем не оскорблять и не нарушать велений Господа, руководиться всегда памятованием, что Господь видит, лицо Его обращено к человеку. "Во свете живых" можно бы передать "для просвещения живущих", т. е. деятельность человека, согласная с Божественной волей, важна не как только выражение искренности его воззрений, но и как средство религиозно-нравственного просвещения других людей.
