Головна > Бібліотека > Бібліїстика > Переклади Біблії > Переклади Біблії українською мовою > Українська Біблія (УБ) у перекладі Українського біблійного товариства, 1997 р. > Старий Завіт > Буття > Глава 43

Глава 43

1. Голод же оволодів землею.
2. Сталося ж коли скінчили їсти пшеницю, яку принесли з Єгипту, і їм сказав їх батько: Пішовши, знову купіть нам трохи їсти.
3. Сказав же йому Юда, кажучи: Свідчачи, засвідчив нам чоловік, кажучи: Не зявіться моєму обличчю, якщо ваш молодший брат не буде з вами.
4. Якщо ж, отже, відсилаєш нашого брата з нами підемо і купимо тобі їжу.
5. Якщо же не посилаєш нашого брата з нами, не підемо. Бо чоловік сказав нам, кажучи: Не побачите мого лиця, якщо ваш молодший брат не буде з вами.
6. Сказав же Ізраїль: Чому ви мені вчинили зло, сказавши чоловікові, що у вас є брат?
7. Вони ж сказали: Питаючи, випитав нас чоловік і про наш рід, кажучи: Чи ще живе ваш батько? Чи є у вас брат? І сповістили ми йому згідно з цим запитом. Хіба ми знали, що нам скаже: Приведіть вашого брата?
8. Сказав же Юда до свого батька Ізраїля: Пішли хлопця зі мною, і вставши підемо, щоб ми жили і не померли, і ми, і ти, і наш маєток.
9. Я ж ручуся за нього, домагайся його з моєї руки, якщо не приведу його до тебе і не поставлю його перед тобою, буду грішним перед тобою всі дні.
10. Бо якщо б ми не забарилися, вже повернулися б двічі.
11. Сказав же їм Ізраїль їх батько: Якщо так є, вчиніть це. Візьміть з плодів землі до вашого посуду, і принесіть чоловікові дари, смоли, і меду, ладану, і стакти, і терпентини, і оріхів.
12. І візьміть подвійні гроші до ваших рук; гроші повернені в ваших мішках поверніть з вами, чи часом це не помилка.
13. І візьміть вашого брата і, вставши, підіть до чоловіка.
14. А Бог мій хай дасть вам ласку перед чоловіком, і хай відпустить одного вашого брата і Веніамина. Я ж бо наче став бездітним, став бездітним.
15. Мужі ж взявши ті дари, і взяли подвійні гроші в свої руки і Веніамина, і вставши, прийшли до Єгипту і стали перед Йосифом.
16. Побачив же їх Йосиф і свого брата Веніамина, і сказав тому, що над його домом: Введи людей до хати, і заколи скот і приготови, бо зі мною їстимуть люди хліби в полудне.
17. Зробив же чоловік так як сказав Йосиф, і ввів людей до хати Йосифа.
18. Побачивши ж люди, що їх введено до хати Йосифа, сказали: Через гроші повернені раніше в наших мішках введено нас, щоб оскаржити нас і нас схопити, щоб взяти нас за рабів і наших ослів.
19. Приступивши ж до чоловіка, що над домом Йосифа, сказали йому в дверях хати,
20. кажучи: Благаємо пане, прийшли ми передше купити їжу.
21. Сталося ж, коли ми прийшли, щоб відпочити і ми відкрили наші мішки, і ось гроші кожного в його мішку. Наші гроші за вагою ми тепер повернули в наших руках
22. і ми принесли з собою інші гроші, щоб купити їжу. Не знаємо, хто вклав гроші до наших мішків.
23. Сказав же їм: Мир вам, не бійтеся, ваш Бог і Бог ваших батьків дав вам скарби у ваших мішках, а ваші добрі гроші я маю. І вивів до них Симеона.
24. І приніс воду, щоб помити їх ноги, і дав паші їх ослам.
25. Приготовили же дарунки поки не прийде Йосиф в полудне. Бо почули, що там має обідати.
26. Ввійшов же Йосиф до хати, і принесли йому до хати дари, які мали в своїх руках, і поклонилися йому лицем до землі.
27. Запитав же їх: Як маєтеся? І сказав їм: Чи ваш старий батько, про якого ви говорили, здоровий? Чи ще живе?
28. Вони ж сказали: Здоровий твій раб, наш батько, ще живе. І сказав: Благословенний той чоловік перед Богом. І схилившись, поклонилися йому.
29. Поглянувши ж очима, побачив свого одноматірного брата Веніамина, і сказав: Чи це ваш молодший брат, про якого ви говорили, щоб до мене привести? І сказав: Хай Бог тебе помилує, дитино.
30. Зворушився же Йосиф бо зворушулося його лоно через його брата, і бажав плакати. Ввійшовши ж до кімнати там заплакав.
31. І помивши лице, вийшовши, здержався і сказав: Покладіть хліби.
32. І поклали йому самому і їм самим і єгиптянам, що обідали з ним, самим. Бо єгиптяни не можуть їсти разом хліби з євреями, бо це огида єгиптянам.
33. Сіли ж перед ним, первородний за своїм старшинством і молодший за своєю молодістю. Здивувалися ж люди кожний до брата свого.
34. Понесли ж часті від нього до них. А часть Веніамина була дуже великою, понад часті всіх, впятеро (більші) ніж їхні. Попили же і повпивалися з ним.