< предыдущая глава   следующая глава >
Глава 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36

Глава 12

  • Закрыть сопоставления
  • 1. Марія ж з Ароном нарікали на Мойсея з-за жінки-кушійки, він бо взяв жінку-кушійку,
  • 2. і говорили: “Чи тільки ж до Мойсея промовляв Господь? Хіба й до нас не говорив він?” Господь почув те.
  • 3. З Мойсея ж був собі вельми тихий чоловік, понад усіх людей на світі.
  • 4. Тож зараз і сказав Господь до Мойсея, Арона та до Марії: “Вийдіть ви троє, йдіть до намету зборів.” І вийшли вони троє.
  • 5. І зійшов Господь у хмарному стовпі, ставши коло входу в намет, і покликав Арона й Марію; і коли вони вийшли обоє,
  • 6. сказав: “Ось слухайте мої слова: Якби хтось із вас та був пророком, я б, Господь, у видінні об'явивсь йому, і в сні говорив із ним.
  • 7. Не так слуга мій Мойсей, а повіреник він у всьому моєму домі.
  • 8. Устами до уст розмовляю я з ним, і ясно, не загадками, і бачить він образ Господній. Як же то ви посміли нарікати на Мойсея, на слугу мого?”
  • 9. І, палаючи гнівом супроти них, відійшов Господь.
  • 10. Скоро ж хмара відступила від намету зборів, Марія зробилась білою, мов сніг, від прокази. Обернувсь Арон до Марії, аж вона прокажена.
  • 11. Тож каже Арон до Мойсея: “Пане мій, благаю тебе, не накладай на нас кару за гріх, і що по-дурному вчинили ми.
  • 12. Молю тебе, нехай вона не буде, мов та мертва дитина, що вроджується на світ із напівзогнилим тілом.”
  • 13. І закликав Мойсей до Господа словами: “Благаю тебе, Боже, уздорови її.”
  • 14. Господь же сказав Мойсеєві: “А що якби її батько плюнув їй у вічі, то чи не була б вона осоромлена на цілих сім день? Тож нехай зачинять її на сім день поза табором, а потім нехай приймуть назад до себе.”
  • 15. І відокремили Марію на сім днів за табором; народ не вирушав у дорогу, аж поки вона не повернулася.
  • 16. По тому ж народ вирушив із Хацероту та й отаборився у Паран-пустині.

1.И упрекали Мариам и Аарон Моисея
за жену Ефиоплянку, которую он взял, —
ибо он взял за себя Ефиоплянку, —

2.и сказали: одному ли Моисею говорил Господь?
не говорил ли Он и нам?
И услышал сие Господь.

3.Моисей же был человек кротчайший из всех людей на земле.

4.И сказал Господь внезапно Моисею и Аарону и Мариами:
выйдите вы трое к скинии собрания.
И вышли все трое.

5.И сошел Господь в облачном столпе,
и стал у входа скинии,
и позвал Аарона и Мариам,
и вышли они оба.

6.И сказал: слушайте слова Мои: если бывает у вас пророк Господень,
то Я открываюсь ему в видении, во сне говорю с ним;

7.но не так с рабом Моим Моисеем, —
он верен во всем дому Моем:

8.устами к устам говорю Я с ним,
и явно, а не в гаданиях,
и образ Господа он видит;
как же вы не убоялись упрекать раба Моего, Моисея?

9.И воспламенился гнев Господа на них, и Он отошел.

10.И облако отошло от скинии,
и вот, Мариам покрылась проказою, как снегом.
Аарон взглянул на Мариам, и вот, она в проказе.

11.И сказал Аарон Моисею: господин мой!
не поставь нам в грех, что мы поступили глупо и согрешили;

12.не попусти, чтоб она была, как мертворожденный младенец,
у которого, когда он выходит из чрева матери своей,
истлела уже половина тела.

13.И возопил Моисей к Господу, говоря: Боже, исцели ее!

14.И сказал Господь Моисею:
если бы отец ее плюнул ей в лице,
то не должна ли была бы она стыдиться семь дней?
итак пусть будет она в заключении семь дней вне стана,
а после опять возвратится.

15.И пробыла Мариам в заключении вне стана семь дней,
и народ не отправлялся в путь, доколе не возвратилась Мариам.