- 1. Заговорив Іов і мовив:
- 2. «О коли б то зважено моє горе, | і на вагу покладено все моє нещастя!
- 3. Воно б напевно переважило пісок у морі, | тим то й слова мої без тями.
- 4. Бо стріли Всемогутнього мене прошили, | і їхню отруту мусить моя душа пити; | і страхи Божі спрямувались проти мене.
- 5. Чи ж скиглить у траві осел дикий? | Чи ж реве віл при яслах повних?
- 6. Чи ж їсть хтось несмачне, без соли? | Чи ж є смак у яєшній білковині?
- 7. Чого я не хотів і доторкнутись, | те їжею гидкою стало для мене.
- 8. Коли б то вже моє прохання збулось, | коли б то Бог здійснив мою надію,
- 9. коли б то Бог зволив мене розтоптати, | простерти свою руку й убити мене!
- 10. Я мав би ще якусь утіху, | звеселився б у нещадній муці, | бо я не зрікся постанов Святого!
- 11. Яка у мене сила, щоб чекати? | Яке моє майбутнє, щоб тягнути вік мій?
- 12. Чи ж моя сила міцна, як камінь? | Чи, може, тіло моє з міді?
- 13. Чи ж не віднято в мене мою поміч? | Чи ж маю я якийсь рятунок?
- 14. Нещасний має право на милосердя друга, | навіть коли він утратив страх перед Всемогутнім.
- 15. Мої брати, немов потік, зо мною віроломні, | мов ложе ручаїв бистротекучих,
- 16. від криги каламутних, | що на них купи снігу.
- 17. Під час посухи вони зникають, | під спеку швидко висихають.
- 18. За ними валки змінюють свою дорогу, | заходять у пустиню й гинуть.
- 19. Темаські каравани за ними виглядають, | валки шеваські на них уповають,
- 20. та розчаровуються у своїй надії, | до них приходять і ніяковіють.
- 21. Такі й ви тепер для мене: | побачили страшне та й полякались.
- 22. Чи я колись казав вам: Дайте мені! | З достатків ваших мені подаруйте!
- 23. З ворожої руки мене врятуйте, | і викупіть мене з рук розбишаків! –
- 24. Навчіть мене, і я замовкну! | Вкажіть мені, у чому помиливсь я!
- 25. Чому глумитеся зо слів правди? | І що він варт, отой ваш докір?
- 26. Невже вигадуєте лиш слова, щоб докоряти? | Таж мова розпачливого - на вітер!
- 27. Навіть на сироту кидаєте ви жереб | і шахруєте вашим другом.
- 28. Тож, прошу, згляньтесь надо мною; | я вам увічі не скажу неправди!
- 29. Верніться, нема тут лукавства; | верніться, право моє ще існує!
- 30. Чи на язиці в мене лукавство? | Чи, може, моє піднебіння не вміє розрізняти лиха?»
Ничего нет для сопоставления.
