- 1. Заговорив Цофар з Наамату й мовив:
- 2. «Чи ж оте багатослів'я не знайде відповіді? | Чи ж за балакуном визнають слушність?
- 3. Чи ж твоє базікання призведе людей до мовчанки? | Глумитимешся, а ніхто тебе й не застидає?
- 4. Ти кажеш: Моя наука ясна, | і чистий я перед очима твоїми.
- 5. О, коли б Бог заговорив, | коли б він розтулив уста свої до тебе,
- 6. і показав тобі мудрости тайни, | що над усяке розуміння, | тоді б ти зрозумів, що Бог від тебе вимагає | менше, ніж твоя провина заслужила.
- 7. Чи ж можеш збагнути істоту Божу, | проникнути Вседержителя?
- 8. Вона висока, наче небо! Що вдієш? | Вона глибша Шеолу! Що знаєш?
- 9. Довша, ніж земля, її міра, | ширша, ніде море.
- 10. Коли проходить, хто його спинить? | Коли на суд поставить, хто йому заборонить?
- 11. Він бо знає людей підлих; | бачить лукавство й має його на увазі.
- 12. Тож так пустоголовий робиться розумним, | як дике осля стає свійським.
- 13. Якщо скеруєш твоє серце | і простягнеш руки твої до нього,
- 14. як віддалиш від твоїх рук кривду | й не даси неправді жити у твоїм наметі,
- 15. тоді напевне підведеш обличчя твоє без плями, | стоятимеш твердо, боятися не будеш.
- 16. Бо ти біду твою забудеш; | немов про воду, що сплила, ти згадуватимеш про неї.
- 17. Життя твоє буде ясніше півдня, | а темнота буде, як ранок.
- 18. Безпечний будеш, бо матимеш надію, | поглянеш навкруги й покладешся собі безпечно.
- 19. Ляжеш собі, й ніхто не смітиме тебе лякати, | і багато буде тих, що запобігатимуть у тебе ласки.
- 20. А очі злих погаснуть, | для них не буде втечі; | надія їхня - чим скорш умерти!»
Ничего нет для сопоставления.
