- 1. Заговорив Іов і мовив:
- 2. «Чув я багато вже такого, | гіркі з вас усіх утішителі!
- 3. Чи буде край словам на вітер? | Яка біда спонукує тебе відповідати?
- 4. Я теж базікав би, як ви, | якби ви були на моєму місці. | Я б теж засипав вас словами, | кивав над вами б головою
- 5. та додавав би вам відваги моїми устами | й не перестав би рухати губами.
- 6. Та чи я говорю - не притихає біль мій, | чи мовчу - він мене не покидає.
- 7. Ось і тепер виснажив мене завидющий, | уся його ватага мені допікає.
- 8. Він устає свідком проти мене, | кидає мені ввічі клеветою.
- 9. Гнів його рве й лютує проти мене, | він скрегоче на мене зубами. | Противники мої очима блискають на мене,
- 10. роззявили на мене свою пащу, | у з.іевазі б'ють мене по щоках, | зібравшися на мене разом.
- 11. Бог видав мене нечестивцям, | у руки безбожникам мене кинув.
- 12. Я був щасливий, та він струсив мене, | схопив мене за шию і розбив на кавалки, | прицілом собі мене поставив.
- 13. Стріли його мене навколо оточили, | він прошиває моє нутро без пощади, | він жовч мою на землю розливає.
- 14. Він пробиває в мені пролом за проломом, | мов велетень, кидається на мене.
- 15. Веретище я зшив собі на шкіру, | й обличчя своє занурив у порох.
- 16. Вид мій почервонів від плачу, | на віях моїх тінь смерти, -
- 17. хоч і нема в руках у мене насильства, | і хоч молитва моя чиста!
- 18. Земле, не закривай моєї крови,| і хай не буде місця для мого крику.
- 19. Тепер також на небі є у мене свідок, | мій оборонець на висотах.
- 20. Думки мої глибокі - мої оборонці, | і око моє ллє до Бога сльози.
- 21. О, якби чоловік міг правуватись з Богом, | як людський син із своїм ближнім!
- 22. Іще бо кілька літ, що прийдуть, | і я піду в дорогу, з якої не повернуся.»
Ничего нет для сопоставления.
