- 1. Елігу почав говорити далі й мовив:
- 2. «Невже оце тобі здається справедливим, | а ще й казав ти: ,,Я праведний перед Богом".
- 3. Коли ж казатимеш: „Що тобі до того, | і що я чиню тобі, коли грішу?" -
- 4. то я дам відповідь тобі | і друзям твоїм з тобою.
- 5. Глянь лиш на небо й подивися! | Зирни на хмари, вони вищі від тебе!
- 6. Коли грішиш, то що йому заподієш? | Коли провин твоїх багато, що йому скоїш?
- 7. Коли ти праведний, то що даєш йому? | Або що він бере з руки у тебе?
- 8. Твоя бо злоба шкідлива лиш людині, як ти, | а й справедливість твоя для людського лиш сина корисна.
- 9. Від превеликого утиску кричать люди | і лементують від насильства можних.
- 10. Але ніхто не каже: „Де Бог, наш Сотворитель, | що вночі дає пісні?
- 11. Він більш нас, ніж звірів земних, навчає, | і більш, ніж птаство піднебесне, нас врозумлює."
- 12. Хоч і кричать там, він не відповідає | з-за гордині злочинців.
- 13. До справжньої бо марноти Бог не прислухається, | Всесильний на те не зважає.
- 14. Тим менше, коли ото ти кажеш, | що ти його не сприймаєш! | Суд готовий перед його обличчям, | він жде й на тебе!
- 15. От і тепер, коли гнів його не став карою, | і йому, мовляв, байдуже до зухвальства, -
- 16. то всетаки Іов даремно уста розтуляє | і в невіданні слова множить.»
Ничего нет для сопоставления.
