- 1. Заговорив Еліфаз із Теману й мовив:
- 2. «Хіба ж відповідає мудрий пустим знанням, | сповняє своє нутро східнім вітром,
- 3. сперечаючись недоречними словами, | промовами, в яких немає користи?
- 4. Ти навіть відкидаєш богобоязливість, | і касуєш побожність перед Богом.
- 5. Твоя вина навчає уста твої, | ти вибираєш бесіду лукавих,
- 6. тим і осуджує тебе рот твій, а не я! | І власні твої уста свідчать проти тебе.
- 7. Хіба ти перший з людей народився, | побачив світ перед горбами?
- 8. Хіба ти слухав Божої наради, | присвоїв собі мудрість?
- 9. Що знаєш ти, чого б ми не знали? | Що розумієш, чого б ми не розуміли?
- 10. Є сивий та старий також між нами, | що перейшов віком і твого батька.
- 11. Хіба для тебе мала річ - Божа втіха | та тихе слово, сказане до тебе?
- 12. Чого пориває тебе твоє серце? | Чому очима гордо позираєш,
- 13. коли звертаєш проти Бога гнів твій | і твоїм ротом верзеш такі речі?
- 14. Що таке людина, щоб була чистою? | Як бути справедливим тому, хто родиться від жінки?
- 15. Якщо й своїм святим не йме він віри, | і небеса нечисті перед його очима,
- 16. оскільки більш гидка й зіпсована людина, | що, наче воду, п'є беззаконня.
- 17. Я поясню тобі, мене послухай! | Я оповім те, що сам я бачив,
- 18. що оповідають мудрі, | не таївши нічого, за предками своїми.
- 19. Їм одним земля дана була, | і ні один чужинець не скитався між ними.
- 20. Поки віку у злого - себе самого мучить; | протягом призначених гнобителеві літ
- 21. жахливий крик лунає у його вухах; | серед повного спокою на нього нападає грабіжник.
- 22. Не сподівається, що повернеться із пітьми, | і всюди меч перед собою бачить.
- 23. Його кидають на їжу коршакові. | Він знає, що над ним біда нависла.
- 24. День темряви його жахає, | нужда й тіснота на нього насідають, | немов той цар, готовий кинутись до бою.
- 25. Він здіймав свою руку проти Бога, | він хоробрував із Всемогутнім.
- 26. З випростаною шиєю біг проти нього | захоронений грубими щитами.
- 27. Обличчя його набрякло салом, | боки поросли жиром.
- 28. Він жив у зруйнованих містах, | у домах, де ніхто більше не жив, | бо вони були готові завалитись.
- 29. Не забагатіє він, розвіється його достаток, | і не простягнеться його тінь по країні.
- 30. Він не втече від мороку, | вогонь спалить його ніжне галуззя, | а цвіт його обіб'є вітер.
- 31. Нехай не покладається на свій зріст високий, | знаємо бо, що то - марнота.
- 32. Віття його зів'яне передчасно, | його галуззя не буде зеленіти.
- 33. Мов виноградина, він скине недоспілі грона | і, наче маслина, цвіт свій зронить.
- 34. Так! Кодло нечестивого буде безплідне, | і вогонь пожере шатра продажних.
- 35. Хто зачав зло, той породить нещастя; | нутро його готує злуду».
Ничего нет для сопоставления.
