- 1. Заговорив Іов і мовив:
- 2. «Справді лише ви люди, | і з вами умре мудрість!
- 3. Є й у мене розум, як у вас, | нічим я від вас не гірший! | Та й хто не знає того?
- 4. Посмішищем ближнього зробивсь я, | що взиваю до Бога, і він відповідає; | сміховиськом - я праведний, безвинний.
- 5. Презирство на нещастя! - думає щасливий. | Стусана тому, який спотикнеться!
- 6. Шатра ж грабіжників спокійні, | і ті, що гнівлять Бога, сидять собі безпечні, | ті, що власну руку мають за бога.
- 7. Спитай лиш у тварин, вони тебе навчать; | у птиць небесних, і тобі сповістять;
- 8. або повзунів, вони тебе повчать, | і риби в морі тобі повідають!
- 9. Хто з усіх них не знає, | що рука Господня все це створила?
- 10. В його руці душа всього живого, | дихання кожного людського тіла.
- 11. Хіба не вухо слова розрізняє?
- 12. У сивоголових - мудрість, | у довголітніх - розум.
- 13. У нього премудрість і потуга, | у нього рада й розум.
- 14. Як він зруйнує, ніхто не відбудує; | як замкне когось, ніхто вже не відімкне.
- 15. Здержить води - все повисихає;| а пустить їх - розбурять землю.
- 16. У нього сила та обачність; | у нього зведений і зводитель.
- 17. Він радників босоніж відсилає | і в суддів розум відбирає.
- 18. Він знімає з царів кайдани | й оперізує їх стан мотуззям.
- 19. Він відсилає священиків босоніж, | і валить могутніх.
- 20. Він проречистим рот закриває, | він забирає в старих розум.
- 21. Він виливає на вельмож презирство | й розпускає пояс сильних.
- 22. Він виявляє те, що в темряві глибоко скрилось, | виводить смертну тінь на світло.
- 23. Множить народи і їх губить, | поширює людей, а потім їх нищить.
- 24. Він відбирає розум у голів краю, | пускає їх блудити в пустині без дороги.
- 25. І вони бродять помацки у темряві без світла, | і заточуються, немов п'яні.»
Ничего нет для сопоставления.
