- 1. Заговорив Іов і мовив:
- 2. «Вважайте, слухавши, на моє слово, | і нехай воно втішить вас.
- 3. Стерпіть мене, я буду говорити; | як виговорюся - насміхайтесь.
- 4. Чи ж то на людину моя скарга? | Як тут не бути нетерплячим?
- 5. Вважайте ж мені: ви вжахнетесь, | затулите рукою уста ваші.
- 6. Я сам, коли подумаю про те, здригаюсь, | і моє тіло охоплює тремтіння.
- 7. Чому живуть оті нечестиві, | старіються та й ще багатіють?
- 8. Їхні діти гараздують перед ними, | нащадки їхні ростуть у них перед очима.
- 9. Домівки їхні від страху безпечні, | і бича Божого нема над ними.
- 10. Їхній бик запліднює, не знемагає; | корова їхня телиться, не скидає.
- 11. Вони пускають бігати дітей своїх, мов овець, | й малеча їхня гарцює.
- 12. Виспівують під бубон та під цитру, | і веселяться під сопілки голос.
- 13. Провадять дні свої у щасті, | і сходять до Шеолу в мирі.
- 14. А, проте, Богові казали: „Відступи від нас! | Доріг твоїх не хочемо ми знати!
- 15. Що він таке, отой Всемогутній, щоб нам йому служити? | І що за користь нам його благати?"
- 16. Чи ж їхнє щастя не в них у руках? | Чи ж рада злих від нього не далека?
- 17. Чи, може, світло у безбожних раз-у-раз гасне | і падає на них нещастя? | Чи часто у своєму гніві він їх губить,
- 18. так, що вони стають, немов солома перед вітром, | немов полова, що її здіймає вихор?
- 19. А, може, Бог зберігає його кару для його дітей? | Ні! Нехай відплатить йому самому, щоб сам теє відав!
- 20. Нехай побачить власними очима своє горе, | і з гніву Всемогутнього хай вип'є!
- 21. Яка йому журба про дім свій після нього, | коли число місяців у нього пораховане?
- 22. Чи то ж нам Бога знання вчити, | коли він судить щонайвищих?
- 23. Один умирає повний сили, | повнотою щасливий та безпечний.
- 24. Стегна у нього повні ситі, | кості його набиті шпигом.
- 25. А другий умирає наболілою душею, | не скуштувавши щастя.
- 26. Разом лягають у порох, | їх черва вкриває!
- 27. Я знаю добре думки ваші | та замисли, що проти мене куєте.
- 28. Ви кажете: Де дім вельможі? | Де намет, що грішники у ньому жили?
- 29. Хіба ви не питали тих, що у світах бували, | над досвідом їхнім не розмишляли,
- 30. що в день біди лихий щаджен буває, | що у день гніву він веселий?
- 31. Хто йому закине його поведінку ввічі, | і те, що він накоїв, хто йому відплатить?
- 32. Коли ж його внесуть на цвинтар, | над гробом своїм він чатує.
- 33. Скиби землі йому солодкі. | За ним ідуть усі люди, а перед ним - нема й ліку!
- 34. Що вони варті, ваші втіхи марні? | Таж відповіді ваші - лиш омана!»
Ничего нет для сопоставления.
