- 1. «Я вчинив умову з моїми очима, | щоб на дівицю й не дивились!
- 2. І яка доля з висоти від Бога? | Яка спадщина від Всесильного з неба?
- 3. Чи ж не погибель для безбожних? | Чи ж не нещастя лиходіям?
- 4. Чи ж він доріг моїх не бачить? | Чи ж він не лічить усіх моїх кроків?
- 5. Чи ж я ходив колись у неправді? | Чи мої ноги бігли за обманом?
- 6. Хай мене зважить на вазі правдивій, | хай розпізнає Бог мою невинність!
- 7. Коли ж мій крок схибив з дороги, | і моє серце ходило слідом за очима, | коли до рук моїх прилипла якась пляма,
- 8. то хай я сію, а їсть хтось інший, | і пагінці мої хай будуть вирвані з корінням!
- 9. А коли якась жінка звела моє серце, | коли я робив засідку під дверима мого ближнього, -
- 10. то нехай моя жінка для другого меле, | інші нехай злягають з нею!
- 11. Бо це безславний вчинок; | переступ, що під суд підпадає,
- 12. вогонь, що пожирає до загуби, | що ввесь мій урожай нищить дощенту.
- 13. Якщо я правом мого раба легковажив | чи рабині, як вони правувалися зо мною,
- 14. то що чинитиму, коли Бог устане | та розслідить? Що йому відповім я?
- 15. Хіба не той, що створив мене, створив і його в лоні? | Хіба ж не той самий сотворив нас в утробі?
- 16. Хіба відмовляв я злиденним того, чого вони бажали, | або тьмарив очі вдовиці?
- 17. Хіба я сам з'їдав мій шматок хліба? | Хіба не їв його й сиротина?
- 18. Таж я з мого дитинства плекав її, неначе батько, | водив її вже з лона матері моєї!
- 19. Коли я бачив бідолаху без одежі, | чи злидаря, який не мав чим укритись,
- 20. хіба мене не благословляли його стегна? | Хіба він вовною з моїх овець не грівся?
- 21. А коли на сироту здіймав я руку, | бо бачив оборонця мого в брамі, -
- 22. то хай відпаде в мене від плеча моє рамено, | і хай моя рука відломиться від ліктя!
- 23. Бо страх Божий упав би на мене, | і перед величчю його не міг би я устоятись!
- 24. Коли б на золото я покладав свою надію, | коли б до щирого золота казав: Ти - моя безпека,
- 25. коли б я тішився моїм великим статком, | рукою моєю багато назбиравши,
- 26. коли б дививсь на сонце, як воно сяє, | та як пливе велично місяць,
- 27. і тайкома пускав моє серце зблудити, | і цілував устами мою руку, -
- 28. це теж був би тяжкий переступ, | бо я б відрікався Бога, що на небі.
- 29. Чи я радів з нещастя мого супротивника? | Чи веселився, як його спіткало лихо, -
- 30. я, що устам моїм не дозволяв грішити, | домагаючись його життя з прокльоном?
- 31. Хіба челядь мого шатра не говорила: | Кого ж він не наситив м'ясом?
- 32. Чужинець не спав ніколи на вулиці, | перехожому я відчиняв мої двері.
- 33. Чи ж я ховав, як то звичайно люди, мої переступи, | скривав у грудях мої хиби,
- 34. боявся бо великої юрби, | лякався погорди кревних, і тому мовчав й не наважився підійти до дверей?
- 35. О, коли б уже хтось та мене переслухав! | Ось мій знак! Хай відповість мені Всесильний!
- 36. Щождо книги, що написав мій позивайло, | то я носитиму її на плечах у себе, | я покладу її, немов вінець, на себе.
- 37. Я виявлю йому всі мої кроки; | неначе князь, я наближусь до нього!
- 38. Якщо кричало проти мене моє поле, | і разом з ним плакали його борозни,
- 39. бо я його врожай з'їдав без грошей, | смутив життя його робітників, -
- 40. то хай замість пшениці вродить будяки, | замість ячменю - бур'ян!»
Ничего нет для сопоставления.
