< предыдущая глава   следующая глава >
Глава 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51

Глава 2

  • Закрыть сопоставления
  • 1. Чого метушаться народи, і люди задумують марне?
  • 2. Встають царі землі, князі зговорюються разом на Господа й на його Помазаника:
  • 3. “Порвімо їхні кайдани, скиньмо із себе їхню кормигу!”
  • 4. Той, хто живе на небі, з них сміється, Господь із них глузує.
  • 5. Тоді то до них говорить у своїм гніві, в своїм обуренні їх бентежить:
  • 6. “Адже то я настановив мого царя над Сіоном, горою святою моєю!”
  • 7. Оповіщу про постанову. Господь сказав до мене: “Син мій єси ти, я породив тебе сьогодні.
  • 8. Проси в мене, і я дам тобі народи в спадщину, і кінці землі тобі в посілість.
  • 9. Ти розторощиш їх жезлом залізним, немов посуд ганчаря, розіб'єш їх.”
  • 10. Отож, царі, ви нині зрозумійте, і схаменіться ви, що правите землею.
  • 11. Служіте Господеві в страсі й радуйтесь у тремтінні.
  • 12. Цілуйте його ноги, щоб він не розгнівався й не загинули ви в дорозі, коли зненацька запалає гнів його. Блаженні всі, що покладаються на нього.

1.Зачем мятутся народы, и племена замышляют тщетное?

2.Восстают цари земли, и князья совещаются вместе
против Господа и против Помазанника Его.

3.«Расторгнем узы их,
и свергнем с себя оковы их».

4.Живущий на небесах посмеется,
Господь поругается им.

5.Тогда скажет им во гневе Своем
и яростью Своею приведет их в смятение:

6.«Я помазал Царя Моего над Сионом,
святою горою Моею [1];

7.возвещу определение:
Господь сказал Мне: Ты Сын Мой;
Я ныне родил Тебя;

8.проси у Меня, и дам народы в наследие Тебе
и пределы земли во владение Тебе;

9.Ты поразишь их жезлом железным;
сокрушишь их, как сосуд горшечника».

10.Итак вразумитесь, цари;
научитесь, судьи земли!

11.Служите Господу со страхом
и радуйтесь [пред Ним] с трепетом.

12.Почтите Сына, чтобы Он не прогневался,
и чтобы вам не погибнуть в пути вашем,
ибо гнев Его возгорится вскоре.
Блаженны все, уповающие на Него.

[1 Шестой стих по переводу LXX: Я поставлен от Него
Царем над Сионом, святою горою Его.]