- 1. А тепер найменші висміяли мене, тепер картають мене по часті ті, в яких за ніщо я вважав їхніх батьків, яких я не вважав гідними псів моїх черед.
- 2. І навіщо мені сила їхніх рук? Через них згинула повнота.
- 3. Бездітний в біді і голоді. Вони вчера втекли від біди і від скрути посухи.
- 4. Ті, що окружають соляні місця при звуку, для яких солене було їм їжею, що без честі і зогиджені, зубожілі від всякого добра, які й жували коріння дерев від великого голоду.
- 5. Повстали на мене злодії,
- 6. яких доми були камяні печері.
- 7. З посеред милозвучних (кущів) закричать, вони, що жили під дикою зеленню.
- 8. Сини безумних і нечесних, (їхні) імена і слава згладжені з землі.
- 9. А тепер я їхні гусли, і вони мене мають за притчу.
- 10. Гидували ж мною, відступивши далеко, а для мого лиця не пощадили плювання.
- 11. Бо Він, відкривши свій сагайдак, вчинив мені зло, і позбулися уздечка мого лиця.
- 12. З правого боку нащадків повстали, простягнули свою ногу і пішли проти мене стежками їхньої згуби.
- 13. Знищили мої стежки, бо Він скинув мою одіж.
- 14. Своїми стрілами Він мене прошив, вчинив мені як бажає, я в болях замішаний.
- 15. Мої болі повертаються, моя надія відійшла наче вітер і моє спасіння наче хмара.
- 16. І тепер на мені вилиється моя душа, а мене охоплюють дні болів.
- 17. Вночі мої кості розгорілися, а моє сухожилля послабло.
- 18. Великою силою схопила (недуга) мою одіж, окружила мене наче шия моєї одежі.
- 19. Схопила ж мене наче глину, моя часть в землі і в попелі.
- 20. Я ж закричав до Тебе і Ти не вислухуєш мене, встали і подивилися на мене.
- 21. Напав же Ти на мене без пощади, збичував Ти мене сильною рукою.
- 22. Призначив Ти мені болі і Ти відкинув мене від спасіння.
- 23. Знаю, що мене зітре смерть, бо кожному смертному земля - дім.
- 24. Коби добрим було на себе накласти руки, чи попросивши ж іншого, і він мені це зробив би.
- 25. Я ж заплакав над кожним немічним, застогнав, бачачи чоловіка в скрутах.
- 26. А я, що очікував добра, ось зустріли мене радше злі дні.
- 27. Моє лоно засмерділося і не замовчить, випередили мене дні бідноти.
- 28. Стогнучи я пішов, не замикаючи уст, став же я в зборі, кричачи.
- 29. Я став братом серинів, а другом горобців.
- 30. Моя ж скіра дуже почорніла, а мої кості від спеки (згоріли).
- 31. Мої гуслі перейшли в плач, а мій спів мені на ридання.
Головна > Бібліотека > Бібліїстика > Переклади Біблії > Переклади Біблії українською мовою > Українська Біблія (УБ) у перекладі Українського біблійного товариства, 1997 р. > Старий Завіт > Йов > Глава 30
