Головна > Бібліотека > Бібліїстика > Переклади Біблії > Переклади Біблії українською мовою > Українська Біблія (УБ) у перекладі І. Хоменка > Старий Завіт > Числа > Глава 14

Глава 14

1. Тоді зчинила вся громада великий галас, і люди плакали тієї ночі.
2. І нарікали на Мойсея та на Арона всі сини Ізраїля; і вся громада мовляла до них: “Ой, бодай би ми померли в Єгипетській землі чи бодай би померли в цій пустині!
3. І навіщо то Господь веде нас у ту землю? Щоб полягти нам від меча та щоб жінки наші й діти зробилися здобиччю? Чи ж не ліпше нам повернутися в Єгипет?”
4. І мовляли одне до одного: “Настановімо собі вождя та й повернемось у Єгипет.”
5. Мойсей же з Ароном упали ниць перед усією громадою синів Ізраїля.
6. А Ісус Навин та Калев, син Ефунне, що ходили на розглядини землі, пороздирали на собі одіж
7. і промовили до всієї громади синів Ізраїля: “Земля, що нею переходили ми, щоб розглянути її, - земля ота вельми добра.
8. Коли Господь милостив нам, то він приведе нас у ту землю і дасть її нам: то бо земля, що справді тече молоком та медом.
9. Тільки проти Господа не бунтуйтесь і не полохайтесь людей тієї країни, бо вони для нас, мов хліб. Захисту в них немає, а Господь з нами: не лякайтесь їх.”
10. Та вся громада заговорила, щоб побити їх камінням; аж тут об'явилася слава Господня всім синам Ізраїля у наметі зборів.
11. Промовив Господь до Мойсея: “Так доки ж люд оцей зневажатиме мене, і доки вони не довірятимуть мені, не зважатимуть і на чуда всі ті, що я явив був серед них!
12. Вдарю на них мором і вигублю їх; і виведу з тебе народ більший та сильніший, ніж вони.”
13. І сказав Мойсей до Господа: “Почують єгиптяни, з-поміж котрих випровадив ти з великою потугою твоєю оцей люд, і що скажуть?
14. Та й мешканці цієї країни теж чули, що ти, Господи, посеред людей твоїх, що тебе, Господи, вони віч-на-віч бачать та й що хмара твоя стоїть над ними, і у стовпі хмарному ти йдеш поперед них за дня, а полум'яним стовпом уночі.
15. Тож як уб'єш ти люд оцей, як одного чоловіка, то народи, до яких дійшла чутка про тебе, скажуть:
16. Тому винищив Господь цих людей у пустині, що не здолав їх у ту впровадити землю, про яку їм клявся був.
17. Нехай же возвеличиться сила Господа мого, як то ти обітував.
18. Господь повільний до гніву й багатий милосердям, прощає гріх і переступ, хоч і не залишає нічого безкарно, а карає гріх батьків на дітях до третього й четвертого покоління.
19. Прости ж гріх люду цього з великого милосердя твого, так, як зносив єси люд цей від Єгипту аж досі!”
20. І сказав Господь: “Прощаю на твоє слово.
21. Але так, як я живий і як слави Господньої повна вся земля,
22. усі ті люди, які бачили мою славу й мої чудеса, що я сотворив в Єгипті й у пустині, і таки спокушали мене, ось уже вдесяте не слухали мій голос, -
23. ті люди не побачать землі, що про неї клявсь я їхнім батькам; усі ті, що зневажали мене, не побачать її.
24. Слугу ж мого Калева, за те, що був іншого духу та вірно слідував за мною, введу я в землю, до якої він уже ходив, і нащадки його володітимуть нею.
25. Нехай Амалек та Ханаан живуть собі в долині, а ви взавтра оберніться і рушайте геть у пустиню в напрямі до Червоного моря.”
26. Господь промовив до Мойсея та Арона:
27. “І доки ця ледача юрба нарікатиме на мене? Чув я нарікання синів Ізраїля, що ним докоряють мені.
28. Тож скажи їм: Як живу я - слово Господнє, - зроблю з вами так, як ви наговорили в мої вуха.
29. У пустелі цій поляжуть ваші трупи, усі ви, що були перелічені, усім вашим числом, від двадцятьох років і старше, ви, що нарікали на мене. -
30. Ніхто з вас не ввійде в землю, в якій я, піднісши вгору мою руку, (поклявся) вас оселити, - крім Калева, сина Єфунне та Ісуса Навина.
31. Дітей же ваших, що про них ви казали, мовляв, вони здобиччю стануть, - їх я введу туди, і вони спізнають землю, якою ви нехтували.
32. Ви ж трупом ляжете в цій пустелі.
33. Діти ваші блукатимуть сорок років пустелею, щоб спокутувати ваші беззаконня, поки не зогниють ваші трупи в пустині.
34. За числом сорока днів, що ви розвідували землю, рахуючи один рік за один день, понесете ви кару за гріхи ваші сорок років, щоб зрозуміли, що то значить, як я вас покину.
35. Сам я, Господь, сказав, що так зроблю з ледачою юрбою цією, яка повстала проти мене; в оцій пустині вони загинуть, тут і помруть.”
36. І ті чоловіки, що їх Мойсей посилав на розвідини землі й що, повернувшися, пустили погану поголоску про ту землю і довели всю громаду до нарікання на Мойсея,
37. чоловіки оті, що розпустили лихі вісті про землю, померли на місці перед Господом.
38. Тільки Ісус Навин та Калев, син Єфунне, зосталися живими з тих чоловіків, що ходили на розвідини землі.
39. І коли промовив Мойсей ті слова до синів Ізраїля, засумували люди вельми.
40. А другого дня, вставши вранці, щоб зійти на верх гори, казали: “Ось ми тут, готові вийти на те місце, про яке казав Господь, бо ми згрішили.”
41. І каже Мойсей: “Чому ви переступаєте Господній наказ? Не пощастить вам.
42. Не здіймайтеся, бо нема між вами Господа, - бо інакше поб'ють вас вороги ваші.
43. Там амалекитяни та ханааняни проти вас, поляжете від їхнього меча, бо ви відвернулися від Господа, і Господь не буде з вами.”
44. Та вони таки вперлися вийти на верх гори, хоч ковчег союзу та Мойсей не рушили з-посеред табору.
45. Спустилися тоді амалекитяни та ханааняни, що жили в тих горах, та й розбили їх, і сікли їх аж до Хорми.

1.И подняло все общество вопль,
и плакал народ во [всю] ту ночь;

2.и роптали на Моисея и Аарона все сыны Израилевы,
и все общество сказало им:
о, если бы мы умерли в земле Египетской,
или умерли бы в пустыне сей!

3.и для чего Господь ведет нас в землю сию, чтобы мы пали от меча?
жены наши и дети наши достанутся в добычу врагам;
не лучше ли нам возвратиться в Египет?

4.И сказали друг другу:
поставим себе начальника и возвратимся в Египет.

5.И пали Моисей и Аарон на лица свои
пред всем собранием общества сынов Израилевых.

6.И Иисус, сын Навин, и Халев, сын Иефонниин,
из осматривавших землю,
разодрали одежды свои

7.и сказали всему обществу сынов Израилевых:
земля, которую мы проходили для осмотра,
очень, очень хороша;

8.если Господь милостив к нам,
то введет нас в землю сию и даст нам ее — эту землю,
в которой течет молоко и мед;

9.только против Господа не восставайте
и не бойтесь народа земли сей;
ибо он достанется нам на съедение:
защиты у них не стало,
а с нами Господь;
не бойтесь их.

10.И сказало все общество: побить их камнями!
Но слава Господня явилась [в облаке] в скинии собрания
всем сынам Израилевым.

11.И сказал Господь Моисею:
доколе будет раздражать Меня народ сей?
и доколе будет он не верить Мне при всех знамениях,
которые делал Я среди его?

12.поражу его язвою и истреблю его
и произведу от тебя [и от дома отца твоего] народ
многочисленнее и сильнее его.

13.Но Моисей сказал Господу: услышат Египтяне,
из среды которых Ты силою Твоею вывел народ сей,

14.и скажут жителям земли сей,
которые слышали, что Ты, Господь, находишься среди народа сего,
и что Ты, Господь, даешь им видеть Себя лицем к лицу,
и облако Твое стоит над ними,
и Ты идешь пред ними днем в столпе облачном,
а ночью в столпе огненном;

15.и если Ты истребишь народ сей, как одного человека,
то народы, которые слышали славу Твою, скажут:

16.Господь не мог ввести народ сей в землю,
которую Он с клятвою обещал ему, а потому и погубил его в пустыне.

17.Итак да возвеличится сила Господня, как Ты сказал, говоря:

18.Господь долготерпелив и многомилостив [и истинен],
прощающий беззакония и преступления [и грехи],
и не оставляющий без наказания,
но наказывающий беззаконие отцов в детях
до третьего и четвертого рода.

19.Прости грех народу сему по великой милости Твоей,
как Ты прощал народ сей от Египта доселе.

20.И сказал Господь [Моисею]: прощаю по слову твоему;

21.но жив Я, [и всегда живет имя Мое,]
и славы Господней полна вся земля:

22.все, которые видели славу Мою и знамения Мои,
сделанные Мною в Египте и в пустыне,
и искушали Меня уже десять раз,
и не слушали гласа Моего,

23.не увидят земли, которую Я с клятвою обещал отцам их;
[только детям их, которые здесь со Мною,
которые не знают, что добро, что зло,
всем малолетним, ничего не смыслящим,
им дам землю, а] все, раздражавшие Меня, не увидят ее;

24.но раба Моего, Халева,
за то, что в нем был иной дух, и он совершенно повиновался Мне,
введу в землю, в которую он ходил,
и семя его наследует ее;

25.Амаликитяне и Хананеи живут в долине;
завтра обратитесь и идите в пустыню к Чермному морю.

26.И сказал Господь Моисею и Аарону, говоря:

27.доколе злому обществу сему роптать на Меня?
ропот сынов Израилевых, которым они ропщут на Меня, Я слышу.

28.Скажи им: живу Я, говорит Господь:
как говорили вы вслух Мне, так и сделаю вам;

29.в пустыне сей падут тела ваши, и все вы исчисленные,
сколько вас числом, от двадцати лет и выше,
которые роптали на Меня,

30.не войдете в землю,
на которой Я, подъемля руку Мою, клялся поселить вас,
кроме Халева, сына Иефонниина, и Иисуса, сына Навина;

31.детей ваших,
о которых вы говорили, что они достанутся в добычу врагам,
Я введу туда, и они узнают землю, которую вы презрели,

32.а ваши трупы падут в пустыне сей;

33.а сыны ваши будут кочевать в пустыне сорок лет,
и будут нести наказание за блудодейство ваше,
доколе не погибнут все тела ваши в пустыне;

34.по числу сорока дней, в которые вы осматривали землю,
вы понесете наказание за грехи ваши сорок лет, год за день,
дабы вы познали, что значит быть оставленным Мною.

35.Я, Господь, говорю, и так и сделаю со всем сим злым обществом,
восставшим против Меня:
в пустыне сей все они погибнут и перемрут.

36.И те, которых посылал Моисей для осмотрения земли,
и которые, возвратившись, возмутили против него все сие общество,
распуская худую молву о земле,

37.сии, распустившие худую молву о земле,
умерли, быв поражены пред Господом;

38.только Иисус, сын Навин, и Халев, сын Иефонниин,
остались живы из тех мужей, которые ходили осматривать землю.

39.И сказал Моисей слова сии пред всеми сынами Израилевыми,
и народ сильно опечалился.

40.И, встав рано поутру, пошли на вершину горы, говоря:
вот, мы пойдем на то место, о котором сказал Господь,
ибо мы согрешили.

41.Моисей сказал: для чего вы преступаете повеление Господне?
это будет безуспешно;

42.не ходите,
ибо нет среди вас Господа, чтобы не поразили вас враги ваши;

43.ибо Амаликитяне и Хананеи там пред вами, и вы падете от меча,
потому что вы отступили от Господа, и не будет с вами Господа.

44.Но они дерзнули подняться на вершину горы;
ковчег же завета Господня и Моисей не оставляли стана.

45.И сошли Амаликитяне и Хананеи, живущие на горе той,
и разбили их, и гнали их до Хормы, [и возвратились в стан.]