- 1. «Мій дух розбитий, | дні мої погасли, | для мене залишається лише могила.
- 2. Чи не став я посміховиськом? | Чи не в гіркоті ночують мої очі?
- 3. О, поручися за мене сам перед собою! | Бо хто б ручився за мене?
- 4. Та ти позбавив розуму їхнє серце, | тому й не піднесеш їх угору.
- 5. Вони призначають здобич друзям, | тоді як очі власних дітей меркнуть.
- 6. Ти зробив мене притчею народу, | мені плюють у вічі.
- 7. В очах моїх від смутку потемніло, | і мої члени, наче тінь, виснажуються.
- 8. Дивуються над оцим праведні люди, | і невинний обурюється на безбожника.
- 9. Та праведник тримається путі своєї | і чистий руками ще більш набирає духу.
- 10. Вернітеся ж, усі ви, приступіте; | може, бодай одного мудрого знайду між вами!
- 11. Дні мої відпливли, думки мої розбиті! | Зідхання мого серця
- 12. з ночі день роблять, | і супроти темряви світло близько.
- 13. Чи можу сподіватись? Шеол -моя домівка! | У темряві стелю я собі постіль.
- 14. Кричу до гробу: Ти мій батько! | А до хробака: Моя сестра й моя мати!
- 15. Де ж тут моя надія? | І щастя моє. - хто його бачив?
- 16. Зійдуть у Шеол зо мною? | коли зануримося разом у порох?»
Ничего нет для сопоставления.
