- 1. І повів Іов далі свою мову, кажучи:
- 2. «Клянуся Богом, що позбавив мене права, | і Всесильним, що напоїв гіркотою душу мою!
- 3. Покіль мій дух у мені, | і Божий подих у моїх ніздрях,
- 4. мої уста не говоритимуть неправди, брехні язик мій не промовить.
- 5. Не бувати тому, щоб я та визнав за вами слушність! | Покіль не вмру, я досконалости моєї не зречуся.
- 6. Триматимусь моєї правди, я її не облишу. | Совість моя ні одним моїм днем мені не докоряє!
- 7. Нехай з моїм ворогом буде як з безбожником, | а з тим, хто встає проти мене - як з беззаконником!
- 8. Яку безбожний має надію, коли молиться, | коли підносить душу свою до Бога?
- 9. Чи ж вислухає Бог його взивання, | коли прийде на нього нужда?
- 10. Чи буде відрадою йому Всесильний? | Чи буде прикликати Бога повсякчасно?
- 11. Я пояснюю вам поведінку Божу, | я не таю Всесильного задумів.
- 12. А якщо усі ви те бачили самі, | то чого марнотою пустословите?
- 13. Ось яка злій людині від Бога доля, | й участь, що від Всесильного насильникові випадає!
- 14. Як матиме синів багато, під меч підуть; | і його потомки не будуть мати досита хліба.
- 15. Тих, що зостануться по ньому, мор забере до гробу, | їхні вдови плакати по них не будуть.
- 16. Хоч він і назбирає, немов пилу, срібла, | й одежі, мов болота, наскладає,
- 17. з наскладаного праведник буде вдягатись, | срібло наслідує невинний.
- 18. Він будував дім собі, немов гніздечко; | немов курінь, що робить собі сторож.
- 19. Багатим ляже, та востаннє; | відкриває очі: нічого більш немає!
- 20. Удень прийде страх на нього, | а вночі вхопить його буря.
- 21. Його підійме східній вітер, і геть піде; | він вихопить його із його місця.
- 22. На нього непощадно кидатимуть камінням, | від караючої руки він утік би радо.
- 23. Над ним плескатимуть у долоні; | де б він тільки був, його висвистуватимуть.»
Ничего нет для сопоставления.
