- 1. «Срібло має жилу початкову, | золото - також місце, де його очищують.
- 2. Залізо з землі добувають, | розтоплений камінь стає міддю.
- 3. Людина кладе край пітьмі, | розшукує до крайньої межі | - каміння темне, чорне.
- 4. Люди з світлом пробивають копальню, | де стопи не залишили пам'яті, | - зависають на далекому відлюдді.
- 5. Земля, що з неї хліб родиться, | під сподом, мов вогнем, розрита: -
- 6. місце сафірового каміння | та золотого пороху.
- 7. Стежки туди не знає хижа птиця, | і око яструба її не бачить.
- 8. Її не топчуть звірі дикі, | лев по ній не проходить!
- 9. Людина на кремінь кладе свою руку, | перевертає шкереберть гори.
- 10. У скелях прорубує рови, | усе дорогоцінне бачить його око.
- 11. Досліджує джерела рік, | виносить сховане на світло.
- 12. А мудрість звідкіля береться? | Де розумові місце?
- 13. Ніяка людина її путі не знає, | і не знайти її в землі живих.
- 14. Безодня каже: Вона не в мені! | Та й море мовить: Не у мене!
- 15. Її й за щире золото не придбати, | ані сріблом її не можна оцінити.
- 16. Її не можна оцінити золотом офірським, | ані оніксом дорогоцінним, ані сафіром.
- 17. Ні золото, ні скло не можуть порівнятися з нею; | її не виміняти за щирозлотний посуд.
- 18. А про коралі та кришталь і згадувати нічого! | Здобувати мудрість важче, ніж перли.
- 19. Їй не рівня топаз етіопський, | ні щирим золотом її не оцінити!
- 20. Звідкіль, отже, береться мудрість? Де розумові місце?
- 21. Вона від зору всього живого скрита, | і схована від птиць небесних.
- 22. Погибель і смерть кажуть: | До наших вух дійшла про неї чутка, -
- 23. але лиш Бог до неї знає стежку, | він знає її місце.
- 24. Бо він аж на край світу бачить, | на все, що є під небом, поглядає.
- 25. Коли він призначав вагу вітрові | і давав міру водам,
- 26. коли встановлював закон дощеві, | дорогу гуркотові грому, -
- 27. тоді її угледів, облічив, | усталив її, добре її розслідивши.
- 28. А людині сказав: Страх перед Господом - це мудрість, | берегтися зла - це розум!»
Ничего нет для сопоставления.
