- 1. Елігу почав говорити далі й мовив:
- 2. «Слухайте мої слова, о мудрі, | нахиліть до мене вухо, о розумні!
- 3. Бо вухо слова розрізняє, | як піднебіння куштує страву.
- 4. Розсудім разом, що є справедливе, | і визнаймо між нами, що є добре.
- 5. Ось Іов мовив: ,,Я правий, | та Бог відмовив мені суду.
- 6. Проти свого права мав би я брехати? | Рана моя невигойна, хоч я й невинний!"
- 7. Чи є десь такий чоловік, як Іов, | що глум глитає, немов воду,
- 8. що з лиходіями товаришує | та що з безбожниками ходить?
- 9. Він бо сказав: Нема з того користи | людині, коли догоджає Богу.
- 10. Тим слухайте мене, мужі розумні! | Не може бути зла у Бозі | й у Всесильному - неправди!
- 11. Він людині відплачує згідно з її ділами; | як кожний ходить, так у Бога знаходить.
- 12. Воістину Бог зла не чинить, | Всесильний суду не кривить.
- 13. Хто йому довірив землю? | Хто доручив йому всесвіт?
- 14. Якщо він візьме дух свій знов до себе, | до себе забере своє дихання, -
- 15. усяке тіло зараз же загине, | людина повернеться у порох.
- 16. Отже, як маєш розум, слухай! | Вважай на моїх слів голос!
- 17. Чи ж міг би правити, хто ненавидить право? | Чи ж ти Сильного та Праведного осудив би?
- 18. Того, що до царя мовляє: Негодящий! | А до вельмож: Безбожні! -
- 19. що не зважає на князів особу, | не сприяє радше багатому, ніж бідному, | бо всі вони діло рук його.
- 20. Раптом вони вмирають, і більше їх немає; | народ бунтується посеред ночі, | без труднощів могутнього скидає.
- 21. Бо його очі над путями чоловіка, | він бачить кожен його крок.
- 22. Нема ні темряви, ані глухої тіні, | де б лиходії могли заховатись.
- 23. Він не накладає на людину строку, | щоб та ставала на суд із Богом.
- 24. Він розгромлює без допиту вельможних, | і ставить на їхнє місце інших.
- 25. Він знає добре їхні вчинки | скидає їх одної ночі, - і топчуть їх.
- 26. Як беззаконних карає їх передочима інших
- 27. за те, що відхилилися від нього | й ніколи про путі його не дбали,
- 28. так що дійшов до нього зойк злиденних, | і він почує крик смиренних.
- 29. Коли він спочиває, хто потривожити його посміє? | Коли обличчя своє сховає, хто його побачить? | Він на народи й одиниці поглядає,
- 30. щоб лицемір не царював, глузуючи з народу.
- 31. І коли він до Бога каже: Мене обдурено! | Зла не чинитиму вже більше!
- 32. Навчи мене, якщо я помилився! | Якщо вчинив несправедливість, більш не буду! -
- 33. то чи він, гадаєш, має тим самим відплатити? | Через те, що зневажаєш суди, | через те, що то ти вибираєш, а не я, | - скажи, отже, що знаєш!
- 34. Розумні люди мені скажуть, | і мудрий муж, що мене чує:
- 35. Іов говорить нерозважно, | в його словах нема глузду!
- 36. Коли б то Іова розсліджено докладно | за відповіді, що личать людям нечестивим,
- 37. бо він до гріхів своїх додає ще бунт | і затискає кулаки при нас, | і множить слова проти Бога!»
Ничего нет для сопоставления.
