- 1. «Марна була б твоя самовпевненість: | уже самий вигляд його валить на землю.
- 2. Хіба він не страшний, коли його збудити? Хто може перед ним устоятись?
- 3. Хто був напав на нього й зоставсь цілим? | Ніхто у цілій піднебесній.
- 4. Не промовчу й про його члени, | і розповім про його силу незрівнянну.
- 5. Хто підняв колинебудь перед його одежі? | Хто пройшов крізь його подвійний панцер?
- 6. Хто відчинив ворота його пащі?! Кругом зубів його страх!
- 7. Спина його - щитів шереги, | замкнених щільно, мов камінною печаттю.
- 8. Один до одного пристає тісно, | так, що між ними повітря не проходить.
- 9. Кожен до кожного щільно прилипає, | вени зрослись докупи нероздільно.
- 10. Чхне він - аж заблисне,| очі у нього, немов вії світанку,
- 11. З пельки у нього вилітають смолоскипи, | вискакують огненні іскри.
- 12. З ніздер у нього дим виходить, | мов з казана, що на вогні парує.
- 13. Своїм подихом він запалив би вугілля, | з пащі у нього полум'я виходить!
- 14. У його шиї сидить сила, | поперед нього жах стрибає.
- 15. М'язи на його тілі грубі; | як натиснути на них, - не подаються.
- 16. Серце його тверде, мов камінь, | тверде, мов спід у жорнах!
- 17. Як він устане, на хвилі страх надходить; | морські буруни геть утікають.
- 18. Меч ударить його й одскочить, | також і копіє, спис та стріла.
- 19. Залізо йому - солома, | мідь - дерево трухляве.
- 20. Вистріл з лука не спонукає його до втечі, | каміння з пращі - то йому полова.
- 21. Ціп йому, мов стеблина, | а свисне спис, то він собі сміється!
- 22. Під ним - черепки гострі; | неначе борона, проходить по болоті.
- 23. Під ним, мов у казані, кипить безодня, | йому море, мов горщик на пахощі.
- 24. По собі він лишає світлу стежку; | глибінь стає, мов голова сива.
- 25. Рівні він на землі не має, | він створений безстрашним.
- 26. Він позирає на все гордо: | він цар над усіма гордими звірями!»
Ничего нет для сопоставления.
