Головна > Бібліотека > Бібліїстика > Переклади Біблії > Переклади Біблії українською мовою > Українська Біблія (УБ) у перекладі П. Куліша та І. Пулюя > Старий Завіт > Йов > Глава 9

Глава 9

1. І відповів Йов і сказав:
2. Правда! я знаю, що так; але як оправдаєсь чоловік перед Богом?
3. А хоч би схотїв стати з ним на прю, то з тисячі й на одно не з'умів би одказати.
4. Він серцем премудрий і великий силою; хто проти його вставав та й бував з'упокоєн?
5. Він переносить гори й не пізнають їх; він перевертає їх в гнїву свойму;
6. Він рушає землю з її місця, і стовпи її колихаються;
7. Скаже сонцеві, - і не зійде, й на звізди печать покладає.
8. Він самий напинає небеса й ходить по валах морських.
9. Він і Ведмедя саздав, Орийон і Плеяди, й зорі cкриті на полуднї;
10. Творить великі дива, недовідні, безлїчні.
11. Ось, він перейде попри мене, й не побачу його; промайне, й не замічу його.
12. Візьме, та хто заборонить йому? Хто скаже йому: що се ти робиш?
13. Коли Бог не одверне гнїву свого, впадуть перед ним володарі горді;
14. Як же менї відказувати йому та прибірати слова проти його?
15. Хоч би я й прав був, озиватись не буду, а вмоляти му суддю мого.
16. Як би я покликнув, а він відповів менї, то я не поняв би віри, що мій голос вислухав той,
17. Що в хуртовинї мене поражає, й без вини мої рани намножує,
18. Та не дає менї спокійно й відотхнути, а без міри годує мене горем.
19. Коли питати про силу, то він один могучий; коли же про суд, та хто зведе мене з ним?
20. Буду я оправдуватись, то самі мої уста обвинуватять мене; як я безвинний, то він вину в менї знайде.
21. Так! я не винен; байдуже менї жити; нїзащо менї життє.
22. Все одно; тим то й сказав я, що він (як схоче) губить безвинного й беззаконного.
23. Як того вбиває одразу бичем, то з муки невинних сміється.
24. Земля оддана в руки безбожникам; він слїпить очі суддям її. А коли не він, то хто ж инший?
25. Днї мої хутші од гонця, - мчаться, не бачивши долї;
26. Мчаться, мов човни легкі, мов орел, що кидаєсь на здобич.
27. Як я скажу собі: забуду жалощі мої, виясню мій хмурий вид, підбодрю моє серце,
28. То знов муки мої лякають мене, знаю бо, що не признаєш мене безвинним;
29. А скоро я винуватий, так чого надармо й силкуватись?
30. Хоч би я й снїгом обмивсь і найчистїйше очистив руки мої,
31. То й тодї ти трутиш мене в багно, та й одежа моя буде мною гидитись.
32. Він бо не людина, як я, щоб я міг одповідати йому й йти вкупі з ним на суд!
33. І проміж нас нїякий посередник не стане, щоб положив руку на нас обох.
34. Нехай же відверне він від мене бича свого, й страх його нехай не лякає мене, -
35. А тодї я говорити му й не збоюсь його, бо я сам собою не такий.