- 1. І говорив Еліуй дальше й казав:
- 2. Слухайте, мудрі, моєї річі, нахилїть до мене ухо, ви розумні!
- 3. Ухо бо слова розбірає, як піднебіннє розізнає смак у їдї.
- 4. Зложім суд між собою й визнаймо, що добре.
- 5. Ось, Йов сказав: Я прав, та Бог відмовив менї суду.
- 6. Чи ж менї лгати на правду мою? Моя невилїчима рана - незаслужена.
- 7. Хиба є де такий чоловік, як Йов, що глумує, мов би пив воду,
- 8. Товаришує беззаконним і ходить з людьми безбожними?
- 9. Він бо сказав: Нема з того хісна чоловікові, як угоджає Богу.
- 10. Слухайте ж, мужі мудрі, мене! Не може бути в Бога неправди, у Вседержителя - несправедливого суду,
- 11. Він бо дає чоловіку, що заробив дїлами, й після поступків мужа відплачує йому.
- 12. Праведне слово, Бог кривди не чинить, і Вседержитель не вивертає суду.
- 13. Хто окрім його дбає про землю? Хто дає лад у вселеннїй?
- 14. Оберни він серце своє до себе самого, й візьми дух її й диханнє її до себе, -
- 15. Все живе зараз би зникло, прахом би люде взялися.
- 16. От же, коли маєш розум, то слухай й вважай на слова мої.
- 17. Хто ненавидїв би правду, то як би він сьвітом правив? І можеш же ти найправеднїйшого обвиняти?
- 18. Хиба можна сказати цареві: ти - безбожник, а князям: ви - беззаконники?
- 19. Та він не зважає на особи князїв і не волїє він багатого нїж убогого, бо всї вони - дїло рук його.
- 20. Нагло вмірають вони; серед ночі зворушиться нарід, і вони зникають; і сильних проганяють не силою.
- 21. Очі бо його над дорогами чоловіка, й бачить він кожний ступінь його.
- 22. Нема темряви, нї глухої тїнї, де б могли заховатись беззаконнующі.
- 23. Опісля він уже не домагаєсь від чоловіка, щоб ставав на суд з Богом.
- 24. Він стирає можних без допиту й ставить других намість їх,
- 25. Бо він виявляє дїла їх, і скидає їх одної ночі, й вони щезають,
- 26. Як беззаконних, карає він їх перед очима в других.
- 27. За те, що відхилились від його і всїх доріг його не хотїли розуміти,
- 28. Так що дійшов до його клик злиденних, і він почув стогни придавлених.
- 29. Як упокій він дарує, - хто тодї потрівожить? як він своє лице заховає, хто на його спогляне? - все одно, чи народ, чи один чоловік,
- 30. Щоб лицемір не царював, блазнячи народ.
- 31. От як треба до Бога говорити: Я потерпів кару, - більш не буду грішити;
- 32. А чого я не розумію, - ти навчи мене, і скоро вчинив беззаконність, вже більше не буду.
- 33. Чи то ж по твойму судові має він одплачувати? І як ти відкидаєш, то й ти маєш вибірати, а не я; говори ж, що знаєш.
- 34. Люде розумні скажуть менї, а так само й кожний чоловік мудрий, що мене чує:
- 35. Йов говорив нерозумно, й у словах його нема глузду.
- 36. Я б хотїв, щоб Йова докладно питано, після відповідей його, які лицюють хиба людям безбожним.
- 37. Інакше він до гріха свого придасть іще й відступ (од Бога), та буде ще перед нами й в долонї плескати, й наговорить іще більше проти Бога.
Головна > Бібліотека > Бібліїстика > Переклади Біблії > Переклади Біблії українською мовою > Українська Біблія (УБ) у перекладі П. Куліша та І. Пулюя > Старий Завіт > Йов > Глава 34
