- 1. Дух жизняний мій ослаб, днї мої згасають; гріб передо мною.
- 2. Та коби вони не кепкували, то й серед їх спорів було б око моє спокійне.
- 3. О, поручись, заступись за мене сам (Господи) перед собою! бо хто ж би инший ручавсь за мене?
- 4. Їх бо ти серце закрив, розуміти не зможуть; тим і не дозволиш їм гору взяти.
- 5. Хто призначує другів своїх у добичу собі, у того дїтей очі замеркнуть.
- 6. Він учинив мене приповідкою між людьми й сьміховищем у їх.
- 7. Темно від горя в очах моїх, і всї члени мої стали, мов тїнь.
- 8. Здивуються над сим праведні, а невинним стане досадно на лицеміра.
- 9. І буде праведник кріпко держатись путя свого, а чистий руками ще більше набірати ме духу.
- 10. Виступайте ж, усї, приступіть! я не найду мудрого між вами.
- 11. Днї мої вже уплили, думи мої - думи дорогі серцю - вони розбиті.
- 12. Вони ж (муки мої) роблять із ночі день, а з сьвітла темноту.
- 13. Та хоч би я й дожидав в надїї, то все ж таки глибокий гріб - домівка моя; в темряві постелю я постїль собі;
- 14. Гроб своїм батьком назву, а червам скажу: ви мати моя й сестра моя.
- 15. Де ж тут надїя моя? а чого я дожидаю, хто се побачить?
- 16. У глибінь земну зійде вона, ляже спокійно зо мною в порох.
Головна > Бібліотека > Бібліїстика > Переклади Біблії > Переклади Біблії українською мовою > Українська Біблія (УБ) у перекладі П. Куліша та І. Пулюя > Старий Завіт > Йов > Глава 17
