- 1. Озвався ж Зофар із Нааму та й каже:
- 2. Роздумування мої спонукують мене, відказати, й оце я поспішаю виявити їх:
- 3. Докір, осоромляючий мене, я вислухав, та дух розуму мого відповість за мене.
- 4. Чи ти не знаєш, що од віків, - з того часу, як постав чоловік на землї, -
- 5. Веселощі беззаконних коротко тревають, а радість потайного грішника хвилева?
- 6. Хоч би під небо зросла його велич, й голова його аж до хмар сягала, -
- 7. То він пропаде, як гній його, на віки; хто його бачив, питати ме: де він?
- 8. Зникне він, неначе сон, і не знайдуть його; нїби ночная мара, він щезне.
- 9. Око, що вбачало його, не побачить його нїколи, й не взрить його вже більше місце його.
- 10. Дїти його будуть у старцїв ласки шукати, й руки його повернуть усе, в кого він що пограбив.
- 11. Костї його ляжуть з ним у порох із усїма гріхами молодостї його.
- 12. Коли зло солодким буде йому в ротї його, й він держати ме його під язиком своїм,
- 13. Берегти ме, й не викине, а хоронити ме його в устах своїх, -
- 14. То їжа та в його животї візьметься гадючою жовчю в йому.
- 15. Добро, що пожер, мусить він виблювати: Бог вирве все з живота його.
- 16. Яд він гадючий всисає, так од гадюки й згине.
- 17. Не бачити йому річок, рік текучих молоком та медом!
- 18. Верне все трудом набуте, проглинути не зможе; по мірі набутків його буде й заплата його, й він не натїшиться.
- 19. Він бо тїснив, одправляв убогих; видирав домівки, що їх не будував;
- 20. Не знало наситку черево його, й не щадив він нїчого в захланностї своїй.
- 21. Нїчо не спаслося від прожорства його, зате ж і не вдержиться щастє його.
- 22. В повнотї достатків буде тїсно йому; всї руки покривдованих піднімуться на його.
- 23. Коли буде в його чим наситити живіт свій, пошле Бог жар гнїву свого й спустить дощем болї в тїло його.
- 24. Ухилиться він од зброї залїзної, - прошиє його лук мідяний.
- 25. Схоче вийняти стрілу, а вона вийде з тїла - вийде, блисне крізь жовч його; страх смертний прийде на його!
- 26. Вся темнота скрита в нутрі в його; його пожирати ме огонь, нїким не роздуваний; нещастє постигне й все те, що зістане в наметї його.
- 27. Небо відкриє провину його, й земля встане проти його.
- 28. Щезне добуток дому його, все розпливеться в день гнїву його (Божого).
- 29. Се частка від Бога чоловікові беззаконному, й пай, визначений йому Вседержителем!
Головна > Бібліотека > Бібліїстика > Переклади Біблії > Переклади Біблії українською мовою > Українська Біблія (УБ) у перекладі П. Куліша та І. Пулюя > Старий Завіт > Йов > Глава 20