- 1. І провадив Еліуй річ дальше й говорив:
- 2. Зажди ще трохи; я покажу тобі, що маю ще дещо про Бога сказати.
- 3. Почну розслїди мої здалека й стану в оборонї справедливостї Творця мого.
- 4. Льжи бо певно нема в слові мойму; явлюсь тобі в повнотї знання мого.
- 5. Знай, Бог могучий, однакже не гордить сильним, що кріпкий серцем.
- 6. Але він і не піддержує безбожників і дає придавленим, що їм належить.
- 7. Не одвертає очей він од людей правих, і на все саджає їх поруч із царями на престолї й приводить до поваги.
- 8. Як же инші в кайданах і звязані повороззєм нужди -
- 9. Він їх дїла їм покаже й гріхи їх превеликі;
- 10. Та відтулює їм ухо, щоб розуміли, й велить завернутись од їх ледачих учинків.
- 11. І, як послухають та стануть йому служити, то й провожати муть днї свої в щастї, і лїта свої в радощах;
- 12. Як же не послухають, - згинуть од (Божого) стрілу й визівнуть духа в слїпотї своїй.
- 13. Лукаві же - вони зрушують серцем своїм гнїв (Божий); вони й не кличуть до його, коли закує їх в кайдани;
- 14. Тим і мруть вони в молодощах, а життє їх із блудниками.
- 15. Бідного ж він рятує з біди його, і в тїснотї відтулює ухо його*.
- 16. Викликав би й тебе він з тїсноти на місце просторе, де нема притиску, й на столї твойму страва повна була б товщі.
- 17. Да в тебе повно розсудів безбожних, а суд і присуд - укупі.
- 18. О, нехай не вдарить тебе гнїв Божий карою! І найбільший викуп не спас би тебе.
- 19. Чи ж дасть бо він яку цїну твому багацтву? Нї, - анї золотові, анї нїякому скарбові.
- 20. О, не бажай тієї ночі, коли й народи з своїх місць зникають!
- 21. Остерегайсь, не нахиляйсь до безбожностї, яку ти волїєш, нїж тихо страдати.
- 22. Глянь, Бог у силї величен, і де такий, як він, законодавець?
- 23. Хто йому вкаже дорогу його; хто скаже: Ти чиниш несправедливість?
- 24. Памятай на те, щоб його дїла хвалити, що їх люде видять.
- 25. Всї бо люде можуть їх бачити; чоловік може їх і надалеки постерігати.
- 26. Ось, Бог великий й годї нам його поняти; лїт його нам не злїчити.
- 27. Краплями збірає він води, а вони силою виливаються дощем;
- 28. Ринуть вони із хмар, і густо лиються на людей.
- 29. А хто може зміркувати, як за далеко облаки сягають, або тріск у шатрі його?
- 30. А ось, він обливає його сьвітлом своїм і покриває дно моря.
- 31. Звідси судить він народи, звідси дає багату поживу.
- 32. В жменях держить блискавицю й приказує їй, кого вдарити.
- 33. Грім дає знати про неї, та й скот відчуває, що дїєсь.
Головна > Бібліотека > Бібліїстика > Переклади Біблії > Переклади Біблії українською мовою > Українська Біблія (УБ) у перекладі П. Куліша та І. Пулюя > Старий Завіт > Йов > Глава 36
