Головна > Бібліотека > Бібліїстика > Переклади Біблії > Переклади Біблії українською мовою > Українська Біблія (УБ) у перекладі І. Хоменка > Старий Завіт > Приповідки > Глава 19

Глава 19

1. Ліпше убогий, що ходить у своїй невинності, | ніж дурний з нещирими устами.
2. Навіть горливість без знання не добра, | а хто надто поспішає - помилиться.
3. Безумність людини руйнує її долю, | та й ще на Господа вона серцем гнівається.
4. Багатство множить друзів, | а бідного покидає й друг його.
5. Фальшивий свідок не уникне кари; | хто дихає брехнею, не знайде рятунку.
6. Багато тих, що запобігають у князя ласки; | кожен друг тому, хто дає гостинці.
7. Убогим всі брати нехтують, | тим більше його друзі віддаляються від нього; | у кого забагато приятелів, матиме з цього шкоду, | так само, хто вганяється за чужими справами.
8. Хто здобуває мудрість, той любить свою душу; | хто розуму пильнує, той знайде добро.
9. Неправдомовний свідок не уникне кари; | хто дихає брехнею, той загине.
10. Не личать дурневі розкоші, | тим менше слузі - панувати над князями.
11. Розважність людини - бути повільним до гніву; | слава її - переступи забувати.
12. Гнів царський - мов рик лева, | а його милість - як роса на рослину.
13. Дурний син - батькові нещастя; | а суперечки жінчині - безупинне води накрапання.
14. Дім і достатки - то по батьках спадок, | але від Господа розумна жінка.
15. Лінивство глибокий сон наводить; | душа недбала буде голодувати.
16. Хто береже заповідь, той береже себе самого, | а хто словом нехтує, той помре.
17. Хто чинить бідному добро, той Господеві позичає, | і він йому відплатить за його добродійство.
18. Карай твого сина, покіль є надія, | але б'ючи, не бий його до смерти.
19. Вельми гнівливий прийме кару: | бо коли його хочеш рятувати, зробиш ще більше гнівливим.
20. Слухай пораду й приймай навчання, | щоб стати мудрим наостанку.
21. Багато задумів у серці людини, | але воля Господня - вона встоїться.
22. Плід людини - її милосердя; | убогий - ліпший, ніж брехун.
23. Господній острах - життєдайний: | насичений ним - в спокої перебуватиме, і лихо його не спіткає.
24. Ледачий запускає свою руку в миску, | та тяжко йому її до рота донести.
25. Коли насмішника вдариш, то й простодушний стане розумнішим; | коли розумного скартати, він набереться знання.
26. Хто обдирає батька й проганяє матір, | той син ганебний, безсоромний.
27. Кинь, сину, слухати науку, | що відводить від слів розумних.
28. Лукавий свідок глузує з правосуддя, | а уста грішників пожирають беззаконня.
29. Готові на насмішників дрюки, | і на спину дурних - удари.