- 1. Вино - зрадливе, п'янкі напої - буйні; | кожен, хто кружляє їх, - нерозумний.
- 2. Гнів царський, ніби рик лева; | хто його побуджує, шкодить собі.
- 3. То честь для чоловіка - сварки уникати; | а кожен дурень розпочинає сварку.
- 4. Осінь пройшла, і не оре лінивий; | у жнива проситиме, та не матиме нічого.
- 5. Води глибокі - задума в людськім серці; | але розумна людина їх черпатиме звідти.
- 6. Чимало людей доброту власну вихваляють, | та вірну людину, хто знайде?
- 7. Хто ходить у своїй невинності правдиво, | - щасливі його діти після нього!
- 8. Цар, що на судовому престолі засідає, | всю погань, лиш погляне, розганяє.
- 9. Хто може сказати: “Я очистив моє серце, | я - чистий від гріха мого?”
- 10. Дві ваги та дві міри, | - огидне Господеві одне й друге.
- 11. Вже з того, як поводиться дитина, видно, | чи чисті й праві будуть її вчинки.
- 12. Вухо, що чує, й око, що бачить, | - Господь створив одне й друге.
- 13. Не люби спати, щоб не збідніти; | відкрий очі, й будеш ситий хлібом.
- 14. “Недобре, - недобре!” - каже, хто купує; | а як відійде - не нахвалиться.
- 15. Є золота й перел багато, | та найдорожча прикраса - уста розумні.
- 16. Візьми з нього одежу, бо він за чужого ручився; | коли він за чужих ручився, візьми заставу з нього.
- 17. Солодкий людині хліб, неправдою нажитий, | та потім в його роті жорстви повно.
- 18. Задуми зміцнюються при нараді; | хитрощами провадити б війну.
- 19. Той наклепник, хто відкриває тайни; | хто рота широко роззявляє, з тим не братайся.
- 20. Хто проклинає батька-матір, | того свічка погасне в глухій пітьмі.
- 21. Майно, швидко набуте на початку, | напослідок не буде благословенне.
- 22. Не говори: “Відплачу лихом!” |- звірся на Господа, і він тебе врятує.
- 23. Огидні Господеві двоякі терези; | вага фальшива - річ недобра.
- 24. Господь керує кроками людини; | людині ж як зрозуміти свою дорогу ?
- 25. Це сіть людині - необачно казати: “Посвячене”, | а по обіті - розмірковувати.
- 26. Мудрий цар злих провіває, | а потім по них колесом котить.
- 27. Господній світич - дух людини, | що вивідує всі глибини серця.
- 28. Милость і правда царя оберігають; | його престол милістю підпертий.
- 29. Слава молодих - їхня сила; | старих окраса - їхній сивий волос.
- 30. Побиття аж до крови - лік проти зла, | так само й удари, що доходять аж до нутра.
Головна > Бібліотека > Бібліїстика > Переклади Біблії > Переклади Біблії українською мовою > Українська Біблія (УБ) у перекладі І. Хоменка > Старий Завіт > Приповідки > Глава 20
