- 1. Лихий утікає, як ніхто за ним і не женеться; | а праведник, немов той лев упевнений.
- 2. Через провину краю багато князів у ньому; | але, з людиною розумною й досвідченою, | встановлений лад буде тривати довго.
- 3. Убогий чоловік, що бідних утискає, | це зливний дощ, що хліб змиває.
- 4. Ті, що закон кидають, - безбожних вихваляють, | а ті, що бережуть закон, - обурюються проти них.
- 5. Ледачі люди не розуміють правди; | ті ж, що шукають Господа, все розуміють.
- 6. Ліпший убогий, що по правді ходить, | ніж той, хто на кривій дорозі, хоч і багатий.
- 7. Розумний син закони зберігає; | хто ж дружить з гультяями, той соромить батька.
- 8. Хто збільшує маєтки лихвою, | той збирає їх для милосердного до вбогих.
- 9. Хто відхиляє вухо, щоб не слухати закону, | того й молитва осоружна.
- 10. Хто зводить праведних на лиху стежку, | сам упаде в свою ж власну яму, а невинним буде добре.
- 11. Багатий чоловік вважає себе мудрим, | але вбогий-розумний викриє його.
- 12. Як праведні перемагають - велика радість, | а як лихі запанують -ховається кожен.
- 13. Хто затаює свої гріхи, той не матиме щастя-долі; | а хто, признавшись у них, їх покине, той зазнає ласки.
- 14. Щасливий той, хто завжди богобоязний, | хто ж серцем запеклий, того спіткає лихо.
- 15. Як лев рикаючий і як ведмідь голодний, | так лихий пан над народом бідним.
- 16. Князь-недоумок множить утиски; | та хто захланність ненавидить, - того дні продовжаться.
- 17. Людина, на якій затяжить кров пролита, | втікатиме аж до могили, - ніхто її не здержить.
- 18. Хто живе чесно, той спасеться; | а хто дорогами кривими ходить, той впаде в яму.
- 19. Хто обробляє свою землю, той буде мати хліб донаситу; | хто ж за пустим женеться, той злиднів матиме по горло.
- 20. На вірного посипляться благословення; | хто ж хоче швидко збагатитись, не уникне кари.
- 21. Не годиться вважати на особи, | бо за шмат хліба - людина від правди відступає.
- 22. Жадібний біжить навздогін за багатством; | йому й не в догад, що його наздоженуть злидні.
- 23. Хто другого картає, здобуде з часом | більше ласки, ніж той, що пеститься язиком.
- 24. Хто обдирає батька й матір та каже: “Це не гріх!” | - той товариш розбишаки.
- 25. Завидливий здіймає сварку, | а хто надіється на Господа, той житиме щасливо.
- 26. Хто покладається на власний розум, той дурень; | хто ж ходить мудро, той спасеться.
- 27. Хто бідному дає, той злиднів не зазнає; | хто ж закриває свої очі, той матиме прокльонів силу.
- 28. Усі ховаються, коли лихі панують; | а як вони зникають, праведників більшає.
Головна > Бібліотека > Бібліїстика > Переклади Біблії > Переклади Біблії українською мовою > Українська Біблія (УБ) у перекладі І. Хоменка > Старий Завіт > Приповідки > Глава 28
