- 1. Це теж приповідки Соломона, | що їх були переписали мужі Єзекії, царя Юдеї.
- 2. Слава Божа в таїнстві слова, | а царів слава - досліджувати слово.
- 3. Як неба висота, і як землі глибина, | так серце в царів недослідне.
- 4. Відділи жужель від срібла, | і ливар з нього зробить посуд.
- 5. Усунь лихого з-перед царя, | і справедливістю престол його зміцніє.
- 6. Перед царем не величайся | і на місці для вельмож не зупиняйся.
- 7. Бо ліпше, коли тобі кажуть: “Вийди сюди”, | ніж як тебе понизять перед князем, | що його бачили твої очі.
- 8. Судитись не хапайся, | бо що будеш наприкінці чинити, | коли твій ближній тебе засоромить?
- 9. Залагодь твою сварку з ближнім, | і тайни другого не зраджуй,
- 10. щоб, як почує хтось, не насміявся з тебе, | - і твоя слава не відступить від тебе.
- 11. Золоті яблучка в оправі срібній, | - слово сказане до речі.
- 12. Як кульчик золотий та щирозлотна прикраса, | - так мудрий докоритель для уважного вуха.
- 13. Що в жнива сніжна прохолоде | те вірний посланець тому, хто його посилає: | приносить бо відраду душі свого пана.
- 14. Як хмари й вітер без дощу, | отак і чоловік, що хвалиться лжедарами.
- 15. Довготерплячістю можна правителя переконати; | м'який язик ломить і тверду кістку.
- 16. Знайшов ти мед, їж, скільки потребуєш, | та гляди, щоб з переситу не довелося його вертати.
- 17. Багато не вчащай до дому друга твогс, | а то йому набриднеш, і тебе він зненавидить.
- 18. Що довбня, меч та стріла гостра, | - те чоловік, який на ближнього ложно свідчить.
- 19. Що спорохнілий зуб і нога вивихнута, | те саме надія на зрадливого в день нещастя.
- 20. Як той, хто скидає одіж холодного дня, | і як оцет на салітру, - такий той, | хто співає пісні зажуреному серцю.
- 21. Як ворог твій голодний, нагодуй його хлібом, | як хоче пити, подай води напитись,
- 22. бо ти збереш на його голову вугілля гаряче, | і Господь заплатить тобі.
- 23. Північний вітер дощ наганяє, | язик потайний - лице сердите.
- 24. Ліпше сидіти в кутку на покрівлі, | ніж із жінкою сварливою в спільній хаті.
- 25. Як вода холодна людині в спразі, | так добра вістка з далекої країни.
- 26. Як скаламучена криниця, джерело зіпсуте, | так праведник, що піддається злому.
- 27. Воно не добре багато їсти меду, | і неславно людям досліджувати власну славу.
- 28. Що місто збурене й без мурів, | те людина, що не панує над собою.
Головна > Бібліотека > Бібліїстика > Переклади Біблії > Переклади Біблії українською мовою > Українська Біблія (УБ) у перекладі І. Хоменка > Старий Завіт > Приповідки > Глава 25
