- 1. Слова Агура, сина Яке, з Масси; | вирок чоловіка до Ітієла, | до Ітісла і до Ухала:
- 2. Справді я найдурніший з людей | і розуму людського нема в мене.
- 3. Я мудрости не навчився | і знання святих я не маю.
- 4. Хто вийшов на небо й спустився звідтіль? | Хто зібрав вітер у своїх жменях? | Хто замкнув воду в свою одежу? | Хто всі кінці землі поставив? | Яке йому ім'я? І яке ім'я його сина, | якщо ти знаєш?
- 5. Кожне слово Боже випробуване; | він - щит для тих, що в нього захисту шукають.
- 6. До слів його не додавай нічого, | а то він тобі докорятиме й за брехуна вважатиме.
- 7. Двох речей прошу я в тебе; не відмов мені їх, доки не умру я:
- 8. неправду та брехливе слово віддали від мене; | не давай мені ані злиднів, ані багатства, | подай мені лиш достатнього хліба,
- 9. щоб я, наситившись, тебе не зрікся, | та не сказав: “Хто Господь?” | - або, збіднівши, не став красти | та не безчестив імени Бога мого.
- 10. Не обмовляй раба перед паном, | а то він проклене тебе, і ти будеш винним.
- 11. Є виродки, що проклинають батька свого | і не благословлять матері своєї;
- 12. є виродки, що себе чистими вважають, | хоч і не вмиті від бруду свого;
- 13. є виродки, що вгору очі задирають, | свої повіки підводять;
- 14. є виродки, що в них, неначе мечі - зуби, | немов ті ножі - ікли, | щоб пожирати бідних на землі, | з-між людей убогих.
- 15. П'явка дві дочки має: “Давай! Давай!” | Три речі ненаситні, | ба навіть і чотири, що ніколи не кажуть: “Досить”.
- 16. Шеол, неплідная утроба, | земля води несита, | та вогонь, який не каже: “Досить!”
- 17. Око, що глузує з батька | й що неньці не кориться, | - око те виклюють ворони в долині | і пожеруть орлята.
- 18. Троє речей для мене надто дивовижні, | ба й чотирьох не розумію:
- 19. дороги орла на небі, | дороги гадини на скелі, | дороги корабля посеред моря | і дороги чоловіка до дівчини.
- 20. Такий звичай у жінки-перелюбки: | їсть, обтирає рот свій | і каже: “Я нічого злого не зробила!”
- 21. Від трьох речей земля трясеться, | ба й чотирьох знести не може:
- 22. раба, що зацарює; | безумного, коли наїсться до наситу;
- 23. нелюбої, що вийде заміж, | і слугині, що успадкує по господині.
- 24. Чотири є їх на землі маленьких, | але вони мудріші понад мудрих:
- 25. мурашки, люд несильний, | а літом наготовлюють собі запаси;
- 26. борсуки - народ слабенький, | а на скелях свої оселі мають;
- 27. сарана царя не має, | а вся вона шерегами виходить;
- 28. павук, що ти руками можеш узяти, | та він в палатах у царя буває.
- 29. Троє є їх, що мають ходу гарну, | ба й четверо, що гарно ходять:
- 30. лев, найсильніший між звірями, | ні перед чим не уступає;
- 31. півень, що між курами похожає; | козел та цар, що перед народом виступає.
- 32. Якщо ти здуру загнавсь у гніві, | а потім обміркував, то затули рота рукою.
- 33. Бо коли збити молоко, виходить масло; | і коли натиснути носа, кров виступає; | так, коли тиснути гнів, виникає сварка.
Головна > Бібліотека > Бібліїстика > Переклади Біблії > Переклади Біблії українською мовою > Українська Біблія (УБ) у перекладі І. Хоменка > Старий Завіт > Приповідки > Глава 30
