- 1. Хто любить науку, той любить знаннє, хто ж гнївен за докір, той безрозумен.
- 2. Добрящий знайде в Господа ласку, а чоловіка підступного він осудить.
- 3. Не скріпить себе чоловік безбожеством, а корінь праведних не схитнеться.
- 4. Жена честивая - вінець чоловікові, ледача ж - мов та гниль у костях його.
- 5. Думки у праведних - про те, що правда, а задуми безбожних - зрада.
- 6. Безбожних слова - укладаннє засїдок, щоб кров пролити, уста ж праведних - щоб рятувати їх.
- 7. Доторкнись, нещастє безбожних - а вже й нема їх, а дім праведних стоїть.
- 8. О скілько розумний чоловік, хвалять його, а переворотний серцем буде в погордї.
- 9. Лучше бути собі простим і заробляти на себе, нїж величати себе знатним, а не мати хлїба.
- 10. Праведний журиться й про життє скотини своєї, серце ж безбожних жорстоке.
- 11. Хто поле своє порає, той має достаток хлїба, хто ж гає марно час, той розуму не має.
- 12. Безбожний надиться на зло, немов полює, та корінь праведних держиться твердо.
- 13. Безбожний замотується в слова уст своїх; та праведник вийде з біди.
- 14. Із плодів уст своїх насичуєсь чоловік добром, і по вчинках рук його - нагорода йому.
- 15. Дурному шлях його здається простим, розумен же той, хто слухає поради.
- 16. Дурний досадує й зараз признається, розумний же мовчки скриває зневагу.
- 17. Хто говорить (на судї) те, що, знає, той говорить правду, у сьвідка же льживого - омана.
- 18. Инший пустослов ранить язиком, мов мечем, язик же мудрий - загоює.
- 19. Уста правдомовні во віки пробувають, а язик ложний - на хвилину.
- 20. Омана - в серцї в тих, що лихо замишляють; а радость у тих, хто мир совітує.
- 21. Праведному біди нїякої не буде, а в беззаконників нещастя буде повно.
- 22. Гидота в Господа уста, що лож сплїтають, хто ж правду говорить, йому благоугоден.
- 23. Розсудливий чоловік ховає мовчки знаннє, дурного ж серце виголошує дурноту.
- 24. Трудящого рука доробиться пановання, а лїнива буде підданою.
- 25. Туга в серцї придавлює людину, та слово приязне її розвеселяє.
- 26. Праведний показує ближньому свойму дорогу, а дорога безбожних веде його на манівцї.
- 27. Лїнивому свого влову не жарити, а добро людини роботящої має велику цїну.
- 28. На дорозї правди - життє, й нема на її стежцї смертї.
Головна > Бібліотека > Бібліїстика > Переклади Біблії > Переклади Біблії українською мовою > Українська Біблія (УБ) у перекладі П. Куліша та І. Пулюя > Старий Завіт > Приповiстi > Глава 12
