- 1. Жона розумна дом свій будує, безумна ж розвалить його своїми руками.
- 2. Хто ходить правою дорогою, той Господа боїться, чиї ж дороги криві, той про него не дбає.
- 3. В безумного в устах - бич гординї; мудрих же уста оберігають їх.
- 4. Де воликів нема, порожні там і ясла; а хороший вроджай від сили волів.
- 5. Правдливий сьвідок неправди не говорить, а ложний сьвідок наговорить багато неправди.
- 6. Шукає мудростї безпутний та й не знаходить, а мудрому знаннє легке.
- 7. Ійди геть від того, хто розуму не має, в кого невидні тобі уста розумні.
- 8. Мудрість розумного - свою дорогу знати, дурнота ж безумних - збиватись із дороги.
- 9. Недоумки з гріха сьміються, а між праведними - ласкавість.
- 10. Журбу душі своєї всяке серце знає, і в радощі його чужому не мішатись.
- 11. Будинок беззаконних розпадеться, а доброго намет, знай, процьвітати буде.
- 12. Доволї є шляхів, що нам здаються праві, та конець їх - се дорога до смертї.
- 13. І при сьміху болить нераз серце, та й кінцем радощів буває смуток.
- 14. Чоловік із ледачим серцем насититься з поступків своїх, а добрий - зо своїх.
- 15. Безумний віри йме всякому слову, а розумний вважає на дороги свої.
- 16. Тямущий злого, знай, опасливо боїться, безумний же буйний і надїєн сам на себе.
- 17. Чоловік-горячка, буває, що й дурницю зробить, хто ж нарочно чинить зло, - ненависний.
- 18. Невіжі унаслїдують дурноту, розумні же вквітчаються знаннєм.
- 19. Ледачі добрим уклоняться низенько, а й безбожні - в воротях праведника.
- 20. Бідного не любить навіть рідня його, а в богатого повно приятелїв.
- 21. Грішить, хто ближнїм гордує, а благословен той, хто до вбогого милосердний.
- 22. Ті помиляються, що задумують зло, любов і віра тим, хто думає про добре.
- 23. З усякої працї є користь, а з пустого балакання хиба тільки шкода.
- 24. Вінець мудрих - їх багацтво, а дурощі дурних - дурощами й остануть.
- 25. Сьвідок правдомовний рятує душі, а льживий тільки багато льжи насплїтає.
- 26. В Господнїм страсї кріпка надїя; всїм синам своїм він - утечище.
- 27. Господень страх - се джерело жизнї; він відвертає від западень смертї.
- 28. Величен царь тодї, як люд великий лїчбою, як же омаль людей - біда князеві.
- 29. Терпеливий чоловік показує великий розум, а хто на гнїв палкий, виявлює дурноту.
- 30. Лагідне серце життє для тїла, а зависть зжерає й костї.
- 31. Хто вбогого тїснить - творця його зневажає, хто ж Бога чтить, бідного спомагає.
- 32. Безбожний за зло своє буде відкинен, а праведний і при смертї має надїю.
- 33. У серцї в мудрого мудрість спочиває, та й між неуками дає про себе знати.
- 34. Праведність підносить у гору народ, а безбожність - сором народів.
- 35. Ласкавість у царя - до слуги розумного, а гнїв його на такого, що стид йому робить.
Головна > Бібліотека > Бібліїстика > Переклади Біблії > Переклади Біблії українською мовою > Українська Біблія (УБ) у перекладі П. Куліша та І. Пулюя > Старий Завіт > Приповiстi > Глава 14
