- 1. Вино - зрадник; напитки - буйність; хто на них надиться - безумний.
- 2. Царська грізьба - як би рик левин; хто його до гнїву будить, шкодить собі самому.
- 3. Хто сварку залишує, той честь здобуває; кожен дурень до сварки горячиться.
- 4. Лїнивий в осени не оре й не скородить; розглядаєсь лїтом - аж нема нїчого.
- 5. В серцї людськім задуми - мов вода глибока, та чоловік розумний вичерпає її.
- 6. Многих людей величають милосерними, та правдивого чоловіка хто находить?
- 7. Праведник ходить в своїй невинностї: щасливі й дїти його послї його.
- 8. Коли царь самий на судейському престолї засїдає, то й все ледаче очима своїми розганяє.
- 9. Хто може сказати: Серце я очистив, - я чистий від гріха мого?
- 10. Не однакова вага, не однака міра, одно і друге - гидота Господеві.
- 11. Можна вже хлопя пізнати з того, чим занимається, чи праві і чисті будуть учинки його.
- 12. Ухо, що чує, й око, що бачить - одно й друге сотворив Господь.
- 13. Не люби спати, щоб не дознав злиднїв; май отворені очі, й будеш наїден хлїбом.
- 14. Не добре! пусте! гудить, хто купує, а як одійде, - хвалиться.
- 15. Буває много золота й перел, та найдорожша знадоба - уста розумні.
- 16. Бери одежину його, бо він ручавсь за чужого; за приблуду бери від його заліг!
- 17. Солодкий зразу чоловікові хлїб, неправдою нажитий, та й на впослї в його ротї піску повно буде,
- 18. Задуми вдаються аж по добрій радї, а по радї ще далї воюйся.
- 19. Хто переносить і відкриває тайни, та рот широко отвирає, з тим не братайся.
- 20. Хто лихословить отцеві й матері своїй, того сьвічник погасне в глухій темряві.
- 21. Майно, зразу скоро набуте, не буде опісля благословенне.
- 22. Не говори: "За зло я самий віддам"; полиши се Господеві, - він охоронить тебе.
- 23. Гидота Господу вага лукава, та й невірна міра - йому противна.
- 24. Всї ступнї людські Господь справляє; чоловікові ж - як узнати дорогу свою?
- 25. Се сїть людинї - сквапно обіт складати, а послї обіту - роздумовати.
- 26. Мудрий царь вивіє безбожних, а потім колесом своїм по них покотить.
- 27. Господень сьвічник - се дух чоловічий, що вивідує всї глибини серця.
- 28. Любов і правда царя оберегають, престола він свого любовю підпирає.
- 29. Слова молодих - їх сила, а окраса старих - їх сивий волос.
- 30. Рани від побоїв - се лїк проти зла, та й удари, що доходять аж до самої утроби.
Головна > Бібліотека > Бібліїстика > Переклади Біблії > Переклади Біблії українською мовою > Українська Біблія (УБ) у перекладі П. Куліша та І. Пулюя > Старий Завіт > Приповiстi > Глава 20
