- 1. Чоловік укладає в свойому серцї, від Господа ж залежна відповідь язиком.
- 2. Всї путї чоловіка чисті в очах його, Господь же на вазї важить душі.
- 3. На Господа в твоїх дїлах і справах здайся, то й задуми твої спевняться нехибно.
- 4. Все сотворив Бог про себе, ба й безбожника - на день його горя.
- 5. Всякий гордий серцем - гидота в Господа, можна заручити, що без кари не обійдеться.
- 6. Милосердєм і правдою обмиваєсь гріх, і страх Господень одводить од зла.
- 7. Як чоловікові путї приятнї Богу, так мирить він із ним і ворогів його.
- 8. Лїпше не многе з правдою, анїж з кривдою добутки превеликі.
- 9. Обдумує свій путь людськеє серце, та Господь править ходом його.
- 10. В царських устах - слово пророче; уста його не мають помилятись в судї.
- 11. Вірна вага й мисочки вагові у Господа, в його й усї камінцї вагові в саквах.
- 12. Ненавидне царям людей безбожних дїло: бо правдою стоїть престол твердо.
- 13. Правдивиї уста цареві до вподоби, й говорючого правду він любить.
- 14. Царська досада - се вістун смертї, та мудрий чоловік улагодить його.
- 15. В ясному поглядї царському - життє, й ласкавість його - мов довго дожиданий дощ.
- 16. Придбати собі мудрість - се лучше над золото, й набути розум - се дорожше над добірне срібло.
- 17. Путь праведних одвертаєсь від зла; той береже душу свою, хто береже путь свій.
- 18. Попереду погибелї йде гординя, а поперед упадку - надуте серце.
- 19. Лучше з тихими духом смирятись, нїж з гордими здобич паювати.
- 20. Хто веде дїло розумно, той знаходить щастє; блажен, хто в Господї надїю має.
- 21. Розсудливим назвуть того, в кого мудре серце, та красномовність додасть ваги ученостї.
- 22. Криниця жизняна - розум у розумних, а ученість безумних - дурощі.
- 23. Серце в мудрого чинить язик його мудрим; воно й губам його в промові помагає.
- 24. Приятна мова - се текучий мід із соту; солодкий він душі, і мов лїк для костей.
- 25. Бувають путї, що здаються прості, та конець їх - дорога до смертї.
- 26. Працюючий працює для себе, бо примушує рот його до того.
- 27. Лукавий чоловік задумає лихо, й в устах у його - мов огонь жерущий.
- 28. Зрадливий чоловік сїє незгоду, а доносчик і приятелїв розводить.
- 29. Чоловік підступний ближнього з путя звертає, й веде його на лиху дорогу;
- 30. Він жмурить очі, придумує зраду; закусує губи, - ось готове ледарство.
- 31. Вінок величній - волоссє біле, коли знайдеся на праведній дорозї.
- 32. Довготерпеливий дужший від силача; себе гамувати - се більш, нїж місто звоювати.
- 33. У полу кидається жереб, та випад його від - Господа.
Головна > Бібліотека > Бібліїстика > Переклади Біблії > Переклади Біблії українською мовою > Українська Біблія (УБ) у перекладі П. Куліша та І. Пулюя > Старий Завіт > Приповiстi > Глава 16
