- 1. Се слова царя Лемуїла; наука, яку дала йому мати його:
- 2. Що ж, сину мій? що, дитино тїла мого? що, обітниць моїх ти сину?*
- 3. Не оддавай жіноцтву сил твоїх, анї поступків твоїх тим погубницям царів.
- 4. Не царям, Лемуїлю, не царям пити вино, не князям сикер попивати,
- 5. Щоб вони, напившись, права не забули та й не покривили суду всїх людей убогих.
- 6. Дайте сикеру бідоласї, й вина тим, що їх серце в горю;
- 7. Нехай випє й свої забуде злиднї, та не думає все про свої страдання.
- 8. Отверай уста за того, хто голосу нїде не має, та щоб сиріт боронити.
- 9. Одверзай уста твої на правосуд та для справи бідного й нужденного.
- 10. Хто знайде жінку честиву? цїна їй перел дорожша;
- 11. Серце мужове певне її, й не малий з неї прибуток;
- 12. Платить вона добром йому, а нїколи злом, покіль віку її.
- 13. Дбає про лен та вовну, й охочо працює власними руками.
- 14. Мов купецький корабель той, здобуває хлїб здалека.
- 15. Встане вдосьвіта, домашнім роздасть їжу, а дївкам їх дїло.
- 16. Схоче поля - є й на поле; з свого дорібку садить виноградник.
- 17. Оперізуєсь силою й кріпить руки свої.
- 18. Бачить, що праця чесна й добра, проте сьвітло в неї не гасне й пізної ночі.
- 19. Простягає руки до прядки, а палцї її беруть веретено.
- 20. Долоню свою розтулює бідному, подає руку нужденому.
- 21. Не боїться, що ріднї студено буде; - вся семя має подвійну одежу.
- 22. Робить вона собі коври; висон, пурпур - її одежа.
- 23. Мужа її всяке знає; сидить він у воротях між громадськими мужами.
- 24. Тче вона покривала й продає, а пояси доставляє купцям Финикийським.
- 25. Трівкість і краса - одежа її, й весело глядить вона в будущину.
- 26. Уста свої отвирає лиш на слова мудрі, на язицї в неї - лагідна наука.
- 27. Пильно вона наглядає за порядком в домі, і не знає їсти хлїба - нїчо не робивши.
- 28. Встають дїти, - її величають, і муж її всюди вихваляє:
- 29. Много женщин честивих, - ти ж усїх перевисшила!
- 30. Бо принада - річ непевна, пишна врода - річ минуща; богобоязлива ж жінка - от кого хвалити треба!
- 31. Платїть же їй після того, що її надбали руки; славіть її у громадї за її учинки!
Головна > Бібліотека > Бібліїстика > Переклади Біблії > Переклади Біблії українською мовою > Українська Біблія (УБ) у перекладі П. Куліша та І. Пулюя > Старий Завіт > Приповiстi > Глава 31