< предыдущая глава   следующая глава >
Глава 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61

Глава 36

  • Закрыть сопоставления
  • 1. Чотирнадцятого року царювання Єзекії асирійський цар Санхериб вирушив на всі укріплені міста Юдеї й здобув їх.
  • 2. З Лахішу цар асирійський послав у Єрусалим до царя Єзекії равшака з потужним військом, що отаборився коло водогону з верхнього ставу, на шляху, що йде через поле шаповала.
  • 3. Вийшли до нього Еліяким, син Хілкії, що доглядав палац, Шевна, секретар, та Йоах, син Асафа, генеральний писар.
  • 4. І каже до них равшак: «Скажіть Єзекії: - Так говорить великий цар, цар асирійський: Що то за певність, на яку ти так покладаєшся?
  • 5. Гадаєш, що самі порожні слова важать на війні стільки, як розумна рада й сила? На кого, отже, покладаєшся, що збунтувався єси проти мене?
  • 6. Ось ти покладаєшся на опору, на оту зламану тростину, на Єгипет, що тому, хто обіпреться на нього, пройде крізь руку та її проколе. Такий фараон, цар єгипетський, для всіх, що покладаються на нього.
  • 7. Коли ж ти мені скажеш: Ми покладаємось на Господа, Бога нашого, - то чи ж це не той самий, що йому Єзекія позносив узвишшя й жертовники, повелівши Юді та Єрусалимові: Перед оцим жертовником, мовляв, маєте поклонятися!
  • 8. Бийся, отже, об заклад, як ласка, з моїм паном, царем асирійським: я дам тобі 2000 коней! Тільки ж чи здобудешся на стількох їздців до них?
  • 9. Як, отже, ти примусиш відступити хоча б одного з найменших рабів мого володаря? Але ти покладаєшся на Єгипет заради його колісниць та його комонних.
  • 10. Хіба ж оце я тепер без Господньої волі вирушив проти цієї землі, щоб її спустошити? Господь сказав мені: Рушай проти цієї землі та зруйнуй її!»
  • 11. Тоді Еліяким, Шевна та Йоах сказали равшакові: «Говори, будь ласка, з твоїми слугами по-арамійському, бо ми розуміємо! Не говори з нами по-юдейському в слух людей, що на мурі!»
  • 12. Равшак же відказав: «Хіба мій володар послав мене до твого владики та до тебе, щоб ці слова сказати? Невже ж він не послав мене до людей, що сидять на мурі, щоб укупі з вами їли власний послід і власну сечу з вами пили?»
  • 13. Тут виступив равшак і закричав на все горло по-юдейському: «Слухайте слова великого царя, царя асирійського!
  • 14. Так говорить цар: - Нехай Єзекія вас не зводить, бо він вас не зможе врятувати!
  • 15. І нехай Єзекія вас не підбиває надією на Господа, кажучи: Господь напевно нас вирятує: не буде це місто видане на поталу цареві асирійському!
  • 16. Не слухайте Єзекії! Так бо говорить цар асирійський: - Учиніть зо мною мир і вийдіть до мене! Кожен з вас їстиме зо свого винограду й зо своєї смоківниці та питиме воду з своєї копанки,
  • 17. аж поки я прийду і візьму вас у землю таку, як ваша, в землю пшениці та вина, землю хліба й виноградників.
  • 18. Нехай же вас не баламутить Єзекія, кажучи: Господь вирятує нас! Хіба ж боги народів урятували кожен свою землю з руки царя асирійського?
  • 19. Де боги Хамату та Арфаду? Де боги Сефарваїму? Хіба вони вирятували Самарію з моєї руки?
  • 20. Котрий з-поміж усіх богів цих земель вирятував свою землю з моєї руки, - то щоб Господь ото мав спасти Єрусалим з моєї руки?»
  • 21. Мовчали ті й не відповідали йому ані слова, бо такий був наказ царський: «Не відповідайте йому!»
  • 22. І прийшли Еліяким, син Хілкії, що доглядав палац, Шевна, секретар, та Йоах, син Асафа, генеральний писар, у роздертих одежах до Єзекії та й оповіли йому слова равшака.

1.И было в четырнадцатый год царя Езекии,
пошел Сеннахирим, царь Ассирийский,
против всех укрепленных городов Иудеи
и взял их.

2.И послал царь Ассирийский из Лахиса в Иерусалим к царю Езекии
Рабсака с большим войском;
и он остановился у водопровода верхнего пруда
на дороге поля белильничьего.

3.И вышел к нему Елиаким, сын Хелкиин, начальник дворца,
и Севна писец,
и Иоах, сын Асафов, дееписатель.

4.И сказал им Рабсак: скажите Езекии:
так говорит царь великий, царь Ассирийский:
что это за упование, на которое ты уповаешь?

5.Я думаю, что это одни пустые слова,
а для войны нужны совет и сила:
итак на кого ты уповаешь, что отложился от меня?

6.Вот, ты думаешь опереться на Египет,
на эту трость надломленную,
которая, если кто опрется на нее,
войдет тому в руку и проколет ее!
Таков фараон, царь Египетский, для всех уповающих на него.

7.А если скажешь мне: «на Господа, Бога нашего мы уповаем»,
то на того ли, которого высоты и жертвенники отменил Езекия
и сказал Иуде и Иерусалиму:
«пред сим только жертвенником поклоняйтесь»?

8.Итак вступи в союз с господином моим,
царем Ассирийским;
я дам тебе две тысячи коней;
можешь ли достать себе всадников на них?

9.И как ты хочешь заставить отступить вождя,
одного из малейших рабов господина моего,
надеясь на Египет, ради колесниц и коней?

10.Да разве я без воли Господней пошел на землю сию,
чтобы разорить ее?
Господь сказал мне: пойди на землю сию и разори ее.

11.И сказал Елиаким и Севна и Иоах Рабсаку:
говори рабам твоим по-арамейски,
потому что мы понимаем,
а не говори с нами по-иудейски, вслух народа, который на стене.

12.И сказал Рабсак: разве только к господину твоему и к тебе
послал меня господин мой сказать слова сии?
Нет, также и к людям, которые сидят на стене,
чтобы есть помет свой и пить мочу свою с вами.

13.И встал Рабсак,
и возгласил громким голосом по-иудейски,
и сказал: слушайте слово царя великого, царя Ассирийского!

14.Так говорит царь: пусть не обольщает вас Езекия,
ибо он не может спасти вас;

15.и пусть не обнадеживает вас Езекия Господом,
говоря: «спасет нас Господь;
не будет город сей отдан в руки царя Ассирийского».

16.Не слушайте Езекии,
ибо так говорит царь Ассирийский:
примиритесь со мною и выйдите ко мне,
и пусть каждый ест плоды
виноградной лозы своей и смоковницы своей,
и пусть каждый пьет воду из своего колодезя,

17.доколе я не приду и не возьму вас
в землю такую же, как и ваша земля,
в землю хлеба и вина,
в землю плодов и виноградников.

18.Итак да не обольщает вас Езекия,
говоря: «Господь спасет нас».
Спасли ли боги народов, каждый свою землю,
от руки царя Ассирийского?

19.Где боги Емафа и Арпада?
Где боги Сепарваима?
Спасли ли они Самарию от руки моей?

20.Который из всех богов земель сих
спас землю свою от руки моей?
Так неужели спасет Господь Иерусалим от руки моей?

21.Но они молчали и не отвечали ему ни слова,
потому что от царя дано было приказание: не отвечайте ему.

22.И пришел Елиаким, сын Хелкиин, начальник дворца,
и Севна писец,
и Иоах, сын Асафов, дееписатель,
к Езекии в разодранных одеждах
и пересказали ему слова Рабсака.