< предыдущая глава   следующая глава >
Глава 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62

Глава 37

  • Закрыть сопоставления
  • 1. Коли почув про те цар Єзекія, роздер на собі шати, покрився вереттям і пішов у дім Господній.
  • 2. Еліякима ж, що доглядав палац, та Шевну, секретаря, вкупі зо старшими священиками, покритими вереттям, послав до пророка Ісаї, сина Амоса.
  • 3. І ті промовили до нього: «Так говорить Єзекія: - Цей день -день смутку, кари і наруги. Дитятка бо дійшли до самого краю материнської утроби, але нема снаги вродити.
  • 4. Якби ж то Господь, твій Бог, почув слова равшака, що його послав володар його, цар асирійський, зневажати живого Бога, і якби ж то Господь, твій Бог, покарав за слова, що чув! Тож вознеси молитву за тих, що ще зосталися!»
  • 5. І як слуги царя Єзекії прийшли до Ісаї,
  • 6. сказав їм Ісая: «Промовте до вашого пана: Так говорить Господь: Не бійся слів, що чув єси, що ними зневажили мене раби царя асирійського!
  • 7. Ось я нашлю на нього дух, і він почує певну вістку й повернеться у свою землю, і я уб'ю його мечем у його ж землі.»
  • 8. Повернувся равшак і знайшов царя асирійського, що воював проти Лівни, він бо був почув, що цар відступив від Лахішу.
  • 9. Як же цей почув про Тірхаку, царя етіопського, і йому сказали: «Ось він вирушив, щоб ударити на тебе» - послав удруге послів до Єзекії сказати:
  • 10. «Ви промовите так до Єзекії, царя юдейського: - Нехай тебе не ошукує Бог твій, що на нього покладаєшся, кажучи: Єрусалим не буде виданий цареві асирійському у руки!
  • 11. Ти чував єси сам, що царі асирійські зробили з землями, як вони їх чисто зруйнували. А ти б то врятувався?
  • 12. Хіба ж боги народів, яких мої батьки зруйнували, вирятували їх, як от: Гозан, Харан та Рецеф, і синів Едену, що в Телассарі?
  • 13. Де цар Хамату, цар Араду і цар міста Сефарваїма, Ени та Івви?»
  • 14. Узяв Єзекія письмо з рук послів, прочитав його й пішов у храм Господній та й розгорнув його перед Господом.
  • 15. І молився Єзекія до Господа, кажучи:
  • 16. «Господи сил, Боже Ізраїля, що возсідаєш на херувимах! Ти єси Бог, ти один над усіма царствами земними. Ти сотворив небо й землю.
  • 17. Прихили, Господи, вухо твоє і вислухай! Відкрий, Господи, очі твої і поглянь! Почуй усі слова Санхериба, що він послав на зневагу живого Бога!
  • 18. Воно бо й справді, Господи, царі асирійські спустошили всі народи та їхні землі
  • 19. ще й кинули у вогонь їхніх богів. Та то й не боги, а діло рук людських, дерево й камінь; тому вони їх і знищили.
  • 20. Тепер же, Господи, Боже наш, визволь нас із його руки, щоб усі царства землі зрозуміли, що, ти еси Господь, ти єдиний!»
  • 21. Тоді Ісая, син Амоса, послав до Єзекії сказати: «Так говорить Господь, Бог Ізраїля: - Тоді, як ти молився до мене супроти Санхериба, царя асирійського,
  • 22. ось слово, що про нього виповів Господь: Гордує тобою, глузує з тебе дівиця, дочка Сіону; хитає головою позад тебе дочка Єрусалиму.
  • 23. Кого ти поругав, зневажив, на кого підняв голос і глянув гордими очима? На Святого Ізраїлевого!
  • 24. Через твоїх рабів ти зневажив Господа. Ти сказав: - Безліччю моїх колісниць я на вершину гір знявся, на найкрутішу кряж Ливану. Я порубав його найвищі кедри, його найдобірніші кипариси. Я досягнув крайньої його верховини, найгустішого його саду.
  • 25. Копав і пив я чужі води, я висушив стопами моїх ніг усі ріки Єгипту.
  • 26. Чи ти ж не чув, що я зробив це здавна? За днів днедавніх я постановив це, а тепер здійснюю. Тому й зруйновано укріплені міста в купи румовищ.
  • 27. Їхні мешканці безсилі, злякалися, засоромились і стали, мов трава на полі, немов зелене билля, мов зелень на дахах та луках, коли потягне східній вітер.
  • 28. Чи ти встаєш, чи ти сідаєш, чи входиш, чи виходиш, я знаю,
  • 29. що ти проти мене буяєш і твоє зухвальство дійшло до мого слуху; тож кільце тобі моє заправлю у ніздрі, мою гнуздечку в рот твій, і заверну тебе тим шляхом, яким ти прибув.
  • 30. А ось тобі й знак: цього року ви їстимете зерно, що впаде на землю, другого року - що само вродить, а третього сійте й жніть та садіть виноградники й споживайте їхній плід!
  • 31. Останок дому Юди, що спасеться, пустить знову вниз коріння й принесе вгорі плід,
  • 32. бо з Єрусалиму вийде останок та з гори Сіону ті, що спасуться. Ревність Господа сил це вчинить.
  • 33. Тож так говорить Господь про царя асирійського: - Він не ввійде в це місто й стріли туди не пустить, не стане перед ним із щитом, ані не насипле проти нього валу.
  • 34. Тим самим шляхом, що прийшов, назад повернеться, а в місто це не ввійде, - слово Господнє.
  • 35. Я боронитиму це місто, я його врятую заради мене й заради Давида, мого слуги.»
  • 36. Тієї ж ночі вийшов ангел Господній та й убив в асирійському таборі 185 000 чоловік. І як повставали вранці, аж ось самі мертві тіла.
  • 37. Зняв Санхериб, цар асирійський, табір та й відступив і, повернувшись, перебував у Ніневії.
  • 38. Одного разу, як він поклонявся у храмі Нісроха своєму богові, вбили його мечем його сини, Адрамелех і Сарецер, та й утікли в Арарат-край. І син його Асархаддон став царем замість нього.

1.Когда услышал это царь Езекия,
то разодрал одежды свои и покрылся вретищем,
и пошел в дом Господень;

2.и послал Елиакима, начальника дворца,
и Севну писца,
и старших священников, покрытых вретищами,
к пророку Исаии, сыну Амосову.

3.И они сказали ему: так говорит Езекия:
день скорби и наказания и посрамления день сей,
ибо младенцы дошли до отверстия утробы матерней,
а силы нет родить.

4.Может быть, услышит Господь Бог твой слова Рабсака,
которого послал царь Ассирийский, господин его,
хулить Бога живаго и поносить словами,
какие слышал Господь, Бог твой;
вознеси же молитву об оставшихся,
которые находятся еще в живых.

5.И пришли слуги царя Езекии к Исаии.

6.И сказал им Исаия: так скажите господину вашему:
так говорит Господь: не бойся слов, которые слышал ты,
которыми поносили Меня слуги царя Ассирийского.

7.Вот, Я пошлю в него дух,
и он услышит весть,
и возвратится в землю свою,
и Я поражу его мечом в земле его.

8.И возвратился Рабсак
и нашел царя Ассирийского воюющим против Ливны;
ибо он слышал, что тот отошел от Лахиса.

9.И услышал он о Тиргаке, царе Ефиопском;
ему сказали: вот, он вышел сразиться с тобою.
Услышав это, он послал послов к Езекии, сказав:

10.так скажите Езекии, царю Иудейскому:
пусть не обманывает тебя Бог твой, на Которого ты уповаешь,
думая: «не будет отдан Иерусалим в руки царя Ассирийского».

11.Вот, ты слышал, что сделали цари Ассирийские
со всеми землями, положив на них заклятие;
ты ли уцелеешь?

12.Боги народов, которых разорили отцы мои, спасли ли их,
спасли ли Гозан и Харан, и Рецеф,
и сынов Едена, что в Фалассаре?

13.Где царь Емафа и царь Арпада,
и царь города Сепарваима, Ены и Иввы?

14.И взял Езекия письмо из руки послов и прочитал его,
и пошел в дом Господень,
и развернул его Езекия пред лицем Господним;

15.и молился Езекия пред лицем Господним и говорил:

16.Господи Саваоф, Боже Израилев, седящий на Херувимах!
Ты один Бог всех царств земли;
Ты сотворил небо и землю.

17.Приклони, Господи, ухо Твое и услышь;
открой, Господи, очи Твои и воззри,
и услышь слова Сеннахирима,
который послал поносить Тебя, Бога живаго.

18.Правда, о, Господи!
цари Ассирийские опустошили все страны и земли их

19.и побросали богов их в огонь;
но это были не боги, а изделие рук человеческих,
дерево и камень, потому и истребили их.

20.И ныне, Господи Боже наш, спаси нас от руки его;
и узнают все царства земли, что Ты, Господи, Бог один.

21.И послал Исаия, сын Амосов, к Езекии
сказать: так говорит Господь, Бог Израилев:
о чем ты молился Мне против Сеннахирима, царя Ассирийского, —

22.вот слово, которое Господь изрек о нем: презрит тебя,
посмеется над тобою девствующая дочь Сиона,
покачает вслед тебя головою дочь Иерусалима.

23.Кого ты порицал и поносил?
и на кого возвысил голос и поднял так высоко глаза твои?
на Святаго Израилева.

24.Чрез рабов твоих ты порицал Господа
и сказал: «со множеством колесниц моих
я взошел на высоту гор, на ребра Ливана,
и срубил рослые кедры его, отличные кипарисы его,
и пришел на самую вершину его, в рощу сада его;

25.и откапывал я, и пил воду;
и осушу ступнями ног моих все реки Египетские».

26.Разве не слышал ты, что Я издавна сделал это,
в древние дни предначертал это,
а ныне выполнил тем, что ты опустошаешь крепкие города,
превращая их в груды развалин?

27.И жители их сделались маломощны,
трепещут и остаются в стыде;
они стали как трава на поле
и нежная зелень, как порост на кровлях
и опаленный хлеб, прежде нежели выколосился.

28.Сядешь ли ты, выйдешь ли, войдешь ли,
Я знаю всё, знаю и дерзость твою против Меня.

29.За твою дерзость против Меня
и за то, что надмение твое дошло до ушей Моих,
Я вложу кольцо Мое в ноздри твои
и удила Мои в рот твой,
и возвращу тебя назад тою же дорогою, которою ты пришел.

30.И вот, тебе, Езекия, знамение:
ешьте в этот год выросшее от упавшего зерна,
и на другой год — самородное;
а на третий год сейте и жните,
и садите виноградные сады,
и ешьте плоды их.

31.И уцелевший в доме Иудином остаток
пустит опять корень внизу и принесет плод вверху,

32.ибо из Иерусалима произойдет остаток,
и спасенное — от горы Сиона.
Ревность Господа Саваофа соделает это.

33.Посему так говорит Господь о царе Ассирийском:
«не войдет он в этот город и не бросит туда стрелы,
и не приступит к нему со щитом,
и не насыплет против него вала.

34.По той же дороге, по которой пришел, возвратится,
а в город сей не войдет, говорит Господь.

35.Я буду охранять город сей, чтобы спасти его
ради Себя и ради Давида, раба Моего».

36.И вышел Ангел Господень
и поразил в стане Ассирийском сто восемьдесят пять тысяч человек.
И встали поутру,
и вот, всё тела мертвые.

37.И отступил, и пошел,
и возвратился Сеннахирим, царь Ассирийский,
и жил в Ниневии.

38.И когда он поклонялся в доме Нисроха, бога своего,
Адрамелех и Шарецер, сыновья его, убили его мечом,
а сами убежали в землю Араратскую.
И воцарился Асардан, сын его, вместо него.