Головна > Бібліотека > Бібліїстика > Переклади Біблії > Переклади Біблії українською мовою > Українська Біблія (УБ) у перекладі І. Хоменка > Старий Завіт > Книга Пророка Єремії > Глава 8

Глава 8

1. «Того часу, - слово Господнє, - повикидають з їхніх гробів кості царів юдейських, кості князів їхніх, кості священиків, кості пророків та кості мешканців єрусалимських.
2. І порозкидають їх перед сонцем і перед місяцем, і перед усім військом небесним, яких вони любили, яким служили, за якими ходили, яких шукали й перед якими припадали. Їх не збиратимуть і не ховатимуть: вони погноєм будуть на землі.
3. І волітимуть ліпше вмерти, а ніж жити, усі ті, що залишаться від цього ледачого гнізда, що зостануться по всіх місцях, куди я їх повикидаю, - слово Господа сил.
4. І ще кажи їм: Так говорить Господь: Хіба ж як хтось упаде, то не встане? Або як зіб'ється з дороги, то не повернеться?
5. Чому ж ото цей люд єрусалимський відступився відступництвом тривалим, цупко тримається обману і повернутись не бажає?
6. Я пильно прислухався, та вони не говорять як треба. Ніхто не кається у своїм ледарстві, щоб сказати: Що це я вчинив? - Кожний бігом звертає з дороги, неначе кінь, що у бій стрімголов поривається.
7. Навіть і бусель у небі знає свою пору; і горлиця й ластівка, і журавель пильнують часу їхнього приходу. Народ же мій не знає Господнього розпорядку.
8. І як ви можете казати: Ми мудрі! Закон Господній з нами! Так, певно, але брехливе перо писак перетворило його на брехню.
9. Осоромились мудрі, збентежились і впіймались. Вони відкинули слово Господнє; яка ж там у них мудрість?
10. За те я віддам жінок їхніх іншим, поля їхні займанцям; бо від найменшого до найбільшого усі вони про наживу дбають. Пророки й священики - усі вони чинять обман.
11. Гоять рану народу мого легкодушно, кажучи: Мир! Мир! - коли миру немає.
12. Стидались би отакі гидоти коїти! Але вони й сорому ніякого не мають; не тямлять навіть, що то значить червоніти. Тому й попадають між тими, що впадуть; під час відвідин їхніх вони спотикнуться, - слово Господнє.
13. Я так хотів би з них врожай зібрати, - слово Господнє, - але на винограді нема грон, ані смоков на смоковниці, ба й листя - і те зів'яло. Дав я їм (заповіді), та вони їх топчуть.»
14. Чого ми сидимо? Збирайтесь, та ходімо у міста-твердині й там загинемо, бо Господь, Бог наш, згинути судив нам. Отруйною водою напоїв за те нас, що проти Господа ми згрішили.
15. Ми ждали миру, - нічого доброго не було; часу одужання, - та ось страхіття.
16. Від Дану чути іржання його коней; від звуку хропіння його жеребців уся земля трясеться. Вони прийшли й пожерли край з усім, що було в ньому; міста й їхніх мешканців.
17. «Ось бо пошлю на вас гадюк та василисків, проти яких заговору немає; і будуть вас кусати, - слово Господнє.
18. На мій біль не знаходжу ліку, серце моє в мені мліє.
19. Ось чути крик доньки мого народу з далекої країни: Хіба вже на Сіоні Господа немає? Хіба Царя його нема на ньому? - Чого своїми різьбленими ідолами мене обурюють, марнотами чужими?»
20. Жнива минули, скінчилось літо, та ми не врятувались.
21. Через рану дочки мого народу я увесь у ранах, я прибитий, жах мене огортає.
22. Хіба ж нема бальзаму в Гілеаді, хіба там лікаря немає? То чого ж дочка мого народу не приходить до здоров'я?
23. Хто моїй голові дасть воду? Моїм очам - джерело сліз, щоби я день і ніч міг плакати по забитих дочки мого народу?

1.В то время, говорит Господь,
выбросят кости царей Иуды, и кости князей его,
и кости священников, и кости пророков,
и кости жителей Иерусалима из гробов их;

2.и раскидают их пред солнцем и луною
и пред всем воинством небесным, которых они любили
и которым служили и в след которых ходили,
которых искали и которым поклонялись;
не уберут их и не похоронят:
они будут навозом на земле.

3.И будут смерть предпочитать жизни все остальные,
которые останутся от этого злого племени во всех местах,
куда Я изгоню их, говорит Господь Саваоф.

4.И скажи им: так говорит Господь: разве, упав, не встают
и, совратив шись с дороги, не возвращаются?

5.Для чего этот народ,
Иерусалим, находится в упорном отступничестве?
они крепко держатся обмана и не хотят обратиться.

6.Я наблюдал и слушал:
не говорят они правды,
никто не раскаивается в своем нечестии,
никто не говорит: «что я сделал?»;
каждый обращается на свой путь,
как конь, бросающийся в сражение.

7.И аист под небом знает свои определенные времена,
и горлица, и ласточка, и журавль наблюдают время,
когда им прилететь;
а народ Мой не знает определения Господня.

8.Как вы говорите: «мы мудры, и закон Господень у нас»?
А вот, лживая трость книжников и его превращает в ложь.

9.Посрамились мудрецы,
смутились и запутались в сеть:
вот, они отвергли слово Господне;
в чем же мудрость их?

10.За то жен их отдам другим,
поля их — иным владетелям;
потому что все они, от малого до большого, предались корыстолюбию;
от пророка до священника — все действуют лживо.

11.И врачуют рану дочери народа Моего легкомысленно,
говоря: «мир, мир!», а мира нет.

12.Стыдятся ли они, делая мерзости?
нет, они нисколько не стыдятся и не краснеют.
За то падут они между падшими;
во время посещения их будут повержены, говорит Господь.

13.До конца оберу их, говорит Господь,
не останется ни одной виноградины на лозе,
ни смоквы на смоковнице,
и лист опадет,
и что Я дал им, отойдет от них.

14.«Что мы сидим?
собирайтесь, пойдем в укрепленные города, и там погибнем;
ибо Господь Бог наш определил нас на погибель
и дает нам пить воду с желчью
за то, что мы грешили пред Господом».

15.Ждем мира, а ничего доброго нет, —
времени исцеления, и вот ужасы.

16.От Дана слышен храп коней его,
от громкого ржания жеребцов его дрожит вся земля;
и придут и истребят землю и всё, что на ней,
город и живущих в нем.

17.Ибо вот, Я пошлю на вас змеев, василисков,
против которых нет заговариванья,
и они будут уязвлять вас, говорит Господь.

18.Когда утешусь я в горести моей!
сердце мое изныло во мне.

19.Вот, слышу вопль дщери народа Моего из дальней страны:
разве нет Господа на Сионе?
разве нет Царя его на нем? —
Зачем они подвигли Меня на гнев своими идолами,
чужеземными, ничтожными?

20.Прошла жатва, кончилось лето, а мы не спасены.

21.О сокрушении дщери народа моего я сокрушаюсь,
хожу мрачен, ужас объял меня.

22.Разве нет бальзама в Галааде?
разве нет там врача?
Отчего же нет исцеления дщери народа моего?