< предыдущая глава   следующая глава >
Глава 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52

Глава 38

  • Закрыть сопоставления
  • 1. Шефатія, син Матана, Годолія, син Пашхура, Юхал, син Шелемії та Пашхур, син Малкії, почули слова, що Єремія говорив до всього народу, промовлявши:
  • 2. «Так говорить Господь: Хто зостанеться у цьому місті, той умре від меча, від голоднечі й від чуми; хто ж перейде до халдеїв, той житиме; його життя буде йому здобиччю, і він буде жити.
  • 3. Так говорить Господь: Це місто напевно буде віддане військові вавилонського царя на поталу, й воно його здобуде.»
  • 4. Тоді князі сказали цареві: «Нехай би вже раз убито цього чоловіка на смерть; адже він відіймає завзяття у вояків, що зостались у цьому місті, та й у всього народу, мовлявши такі слова; цей бо чоловік бажає не добра народові, а тільки лиха.»
  • 5. Цар Седекія відказав: «Ось він у ваших руках: цар бо не вдіє нічого проти вас.»
  • 6. Взяли вони Єремію та й укинули у водозбір царенка Малкії на тюремному дворі. Спустили вони туди Єремію на мотузках; а у водоймищі тому не було води, тільки багно, і загруз Єремія у багно.
  • 7. Довідався Еведмелех кушій, скопець у царських палатах, що Єремію вкинуто у водозбір, - а цар сидів тоді при Веніяминових воротях, -
  • 8. вийшов із царського дому та й каже до царя:
  • 9. «Мій владико й царю! Не гаразд учинили ті люди, заподіявши таке пророкові Єремії: вони кинули його у водозбір; таж він умре там швидко з голоду, бо нема вже хліба в місті.»
  • 10. Тоді цар повелів Еведмелехові кушієві: «Візьми звідси трьох чоловіків із собою та витягни Єремію з водоймища, покіль не вмер.»
  • 11. Узяв Еведмелех із собою людей, увійшов у царський дім, у комору, набрав ізвідти подертого шмаття, непотрібних лахів і спустив їх на мотузку Єремії у водозбір.
  • 12. І крикнув Еведмелех кушій до Єремії: «Візьми та попідкладай це шмаття й старі лахи собі попід пахви, під мотуззя!» Зробив так Єремія.
  • 13. І потягли Єремію на мотузках і витягли його з водоймища, і перебував Єремія на тюремному дворі.
  • 14. Тоді цар Седекія покликав до себе пророка Єремію через третій вхід у храм Господній. Сказав цар Єремії: «Спитаю тебе дещо, та не затаюй від мене нічого.»
  • 15. Єремія відказав Седекії: «Як я тобі все скажу, ти вб'єш мене; як дам тобі раду, ти не послухаєш мене.»
  • 16. Тоді цар Седекія забожився потайки: «Як жив Господь, що дарував нам оце життя, не вб'ю тебе й не видам у руки тих людей, що важать на твоє життя.»
  • 17. Тоді Єремія сказав цареві Седекії: «Так говорить Господь, Бог сил, Бог Ізраїля: Коли вийдеш до князів вавилонського царя, врятуєш своє життя й міста цього не спалять; зостанетеся ти й дім твій живими.
  • 18. Коли ж не вийдеш до князів вавилонського царя, місто це впаде в руки халдеям, і вони його спалять, а й сам ти не уникнеш їхніх рук.»
  • 19. І сказав цар Седекія до Єремії: «Боюсь тих юдеїв, що попереходили до халдеїв, щоб мене не видано їм у руки та щоб вони не знущались надо мною.»
  • 20. Єремія ж сказав: «Не видадуть! Послухайся тільки голосу Господнього у тому, що я говорю до тебе, і буде тобі добре, й зостанешся живим.
  • 21. Коли ж затнешся вийти, то ось те, що явив мені Господь:
  • 22. Усіх жінок, що позоставались у палатах юдейського царя, віддадуть до князів царя вавилонського, і ті жінки промовлятимуть: Ошукали тебе та одурили твої любі друзі! Ноги твої загрязли у болоті; вони ж повідверталися від тебе!
  • 23. - Усіх твоїх жінок і дітей відведуть до халдеїв, і сам ти не уникнеш рук їхніх; бо потрапиш до рук вавилонському цареві, і місто це спалять.»
  • 24. Седекія сказав до Єремії: «Щоб ніхто не знав про цю розмову, а то помреш.
  • 25. Коли ж би князі довідались, що я розмовляв з тобою, та прийшли й питали: Скажи лишень, що говорив єси цареві та що говорив тобі цар; не утаюй від нас, а то віддамо тебе на смерть, -
  • 26. то ти їм скажеш: Я благав царя щоб не повертав мене назад до Йонатанового будинку, щоб я не вмер там.»
  • 27. І справді прийшли таки всі князі до Єремії та й розпитували у нього; він же відказав їм точнісінько, як повелів йому цар, і вони його не турбували, бо розмова не рознеслася.
  • 28. І сидів Єремія у тюремному дворі аж до того дня, коли здобуто Єрусалим.

1.И услышали Сафатия, сын Матфана,
и Годолия, сын Пасхора,
и Юхал, сын Селемии,
и Пасхор, сын Малхии,
слова, которые Иеремия произнес ко всему народу, говоря:

2.так говорит Господь: кто останется в этом городе,
умрет от меча, голода и моровой язвы;
а кто выйдет к Халдеям, будет жив,
и душа его будет ему вместо добычи,
и он останется жив.

3.Так говорит Господь: непременно предан будет город сей
в руки войска царя Вавилонского,
и он возьмет его.

4.Тогда князья сказали царю: да будет этот человек предан смерти,
потому что он ослабляет руки воинов,
которые остаются в этом городе,
и руки всего народа, говоря к ним такие слова;
ибо этот человек не благоденствия желает народу сему, а бедствия.

5.И сказал царь Седекия: вот, он в ваших руках,
потому что царь ничего не может делать вопреки вам.

6.Тогда взяли Иеремию
и бросили его в яму Малхии, сына царя,
которая была во дворе стражи,
и опустили Иеремию на веревках;
в яме той не было воды, а только грязь,
и погрузился Иеремия в грязь.

7.И услышал Авдемелех Ефиоплянин,
один из евнухов, находившихся в царском доме,
что Иеремию посадили в яму;
а царь сидел тогда у ворот Вениаминовых.

8.И вышел Авдемелех из дома царского
и сказал царю:

9.государь мой царь!
худо сделали эти люди, так поступив с Иеремиею пророком,
которого бросили в яму;
он умрет там от голода,
потому что нет более хлеба в городе.

10.Царь дал приказание Авдемелеху Ефиоплянину,
сказав: возьми с собою отсюда тридцать человек
и вытащи Иеремию пророка из ямы, доколе он не умер.

11.Авдемелех взял людей с собою
и вошел в дом царский под кладовую,
и взял оттуда старых негодных тряпок и старых негодных лоскутьев
и опустил их на веревках в яму к Иеремии.

12.И сказал Авдемелех Ефиоплянин Иеремии:
подложи эти старые брошенные тряпки и лоскутья
под мышки рук твоих, под веревки.
И сделал так Иеремия.

13.И потащили Иеремию на веревках
и вытащили его из ямы;
и оставался Иеремия во дворе стражи.

14.Тогда царь Седекия послал и призвал Иеремию пророка к себе,
при третьем входе в дом Господень,
и сказал царь Иеремии: я у тебя спрошу нечто;
не скрой от меня ничего.

15.И сказал Иеремия Седекии:
если я открою тебе, не предашь ли ты меня смерти?
и если дам тебе совет, ты не послушаешь меня.

16.И клялся царь Седекия Иеремии тайно,
говоря: жив Господь, Который сотворил нам душу сию,
не предам тебя смерти и не отдам в руки этих людей,
которые ищут души твоей.

17.Тогда Иеремия сказал Седекии:
так говорит Господь Бог Саваоф, Бог Израилев:
если ты выйдешь к князьям царя Вавилонского,
то жива будет душа твоя, и этот город не будет сожжен огнем,
и ты будешь жив, и дом твой;

18.а если не выйдешь к князьям царя Вавилонского,
то этот город будет предан в руки Халдеев,
и они сожгут его огнем,
и ты не избежишь от рук их.

19.И сказал царь Седекия Иеремии: я боюсь Иудеев,
которые перешли к Халдеям,
чтобы Халдеи не предали меня в руки их,
и чтобы те не надругались надо мною.

20.И сказал Иеремия: не предадут;
послушай гласа Господа в том, что я говорю тебе,
и хорошо тебе будет,
и жива будет душа твоя.

21.А если ты не захочешь выйти,
то вот слово, которое открыл мне Господь:

22.вот, все жены, которые остались в доме царя Иудейского,
отведены будут к князьям царя Вавилонского,
и скажут они: «тебя обольстили и превозмогли друзья твои;
ноги твои погрузились в грязь, и они удалились от тебя».

23.И всех жен твоих и детей твоих отведут к Халдеям,
и ты не избежишь от рук их;
но будешь взят рукою царя Вавилонского,
и сделаешь то, что город сей будет сожжен огнем.

24.И сказал Седекия Иеремии: никто не должен знать этих слов,
и тогда ты не умрешь;

25.и если услышат князья, что я разговаривал с тобою,
и придут к тебе, и скажут тебе:
«скажи нам, что говорил ты царю, не скрой от нас,
и мы не предадим тебя смерти, —
и также что говорил тебе царь»,

26.то скажи им: «я повергнул пред лице царя прошение мое,
чтобы не возвращать меня в дом Ионафана, чтобы не умереть там».

27.И пришли все князья к Иеремии и спрашивали его,
и он сказал им согласно со всеми словами,
какие царь велел сказать,
и они молча оставили его, потому что не узнали сказанного царю.

28.И оставался Иеремия во дворе стражи
до того дня, в который был взят Иерусалим.
И Иерусалим был взят.