< предыдущая глава   следующая глава >
Глава 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51

Глава 20

  • Закрыть сопоставления
  • 1. Як же Пашхур, син Іммера, священик, старший наглядач у Господнім домі, зачув, що Єремія оті речі пророкує,
  • 2. то звелів він бити пророка Єремію й посадити його, забитого в колоди, в горішній Веніяминовій брамі у домі Господнім.
  • 3. Але другого дня випустив Пашхур Єремію з колодок. Єремія ж до нього й мовив: «Не Пашхур» дає тобі Господь ім'я, а «Звідусіль Жах.»
  • 4. Так бо говорить Господь: «Ось, я поставлю тебе на пострах тобі самому й усім твоїм приятелям. Вони поляжуть від ворожого меча на очу в тебе. Та й усього Юду видам на поталу вавилонському цареві, і він забере їх у полон до Вавилону й мечем їх поб'є.
  • 5. І дам усі багатства цього міста й усе його майно та й усі його дорогоцінності, всі клейноди царів юдейських у руки ворогам їхнім, а вони їх розграбують, заберуть та й повезуть у Вавилон.
  • 6. А й ти, Пашхуре, й усі, що в тебе у хаті живуть, підете у неволю. До Вавилону прийдеш і там помреш, і там тебе й поховають, тебе та й усіх твоїх приятелів, яким пророкував єси неправду.»
  • 7. Ти ввів мене в оману, о Господи, і я дав себе ввести в оману. Схопив єси мене, подужав. Я став посміховищем щоденним, кожний глузує з мене.
  • 8. Щоразу бо, як почну я говорити, мушу кричати та голосити: «Насильство! Утиск!» Слово бо Господнє щодня стало для мене приводом до ганьби та наруги.
  • 9. Я собі думав: Не споминатиму про нього, і його ім'ям не промовлятиму більше! Та в серці у мене вогонь палючий, затаєний у костях моїх. Змагавсь я затамувати його, та не спромігся.
  • 10. Я чув, як багато обмовляло мене: «Звідусіль Жах! Донесіте! Донесемо на нього!» Усі заприязнені зо мною чигали на моє падіння: «Може він упіймається, і ми його подолаєм та й помстимося на ньому.»
  • 11. Але Господь зо мною, немов воїн сильний, тим то гонителі мої спотикнуться, не подолають. Окриті соромом великим будуть, бо не пощастило їм, стидом побиті вічним, невигладним.
  • 12. Господи сил! Ти, що вивідуєш праведного, що бачиш нутро й серце! Дай мені узріти відплату твою над ними, бо я на тебе звірився з моєю справою.
  • 13. Співайте Господеві, хваліте Господа, бо він рятує душу вбогого з рук лиходіїв.
  • 14. Проклят той день, коли я на світ родився! Нехай не буде благословен той день, коли породила мене моя мати!
  • 15. Проклят той чоловік, що приніс батькові моєму вістку: «Вродився в тебе хлопчик», та й звеселив його вельми.
  • 16. Хай тому чоловікові станеться, як тим містам, що Господь їх зруйнував безпощадно, щоб він чув тривожні крики вранці, гомін війни опівдні, -
  • 17. за те, що він не вбив мене у материнському лоні так, щоб мати моя стала мені гробом, а утроба її була завжди вагітна.
  • 18. Чи то ж на те я вийшов з материнської утроби, щоб дізнавати муки та печалі й коротати вік свій у зневазі?

1.Когда Пасхор, сын Еммеров, священник,
он же и надзиратель в доме Господнем,
услышал, что Иеремия пророчески произнес слова сии,

2.то ударил Пасхор Иеремию пророка и посадил его в колоду,
которая была у верхних ворот Вениаминовых при доме Господнем.

3.Но на другой день Пасхор выпустил Иеремию из колоды,
и Иеремия сказал ему: не «Пасхор» [1]
нарек Господь имя тебе,
но «Магор Миссавив» [2].

4.Ибо так говорит Господь: вот, Я сделаю тебя ужасом
для тебя самого и для всех друзей твоих,
и падут они от меча врагов своих,
и твои глаза увидят это.
И всего Иуду предам в руки царя Вавилонского,
и отведет их в Вавилон и поразит их мечом.

5.И предам все богатство этого города
и все стяжание его, и все драгоценности его;
и все сокровища царей Иудейских отдам в руки врагов их,
и разграбят их и возьмут, и отправят их в Вавилон.

6.И ты, Пасхор, и все живущие в доме твоем, пойдете в плен;
и придешь в Вавилон, и там умрешь,
и там будешь похоронен, ты и все друзья твои,
которым ты пророчествовал ложно.

7.Ты влек меня, Господи, — и я увлечен;
Ты сильнее меня — и превозмог,
и я каждый день в посмеянии,
всякий издевается надо мною.

8.Ибо лишь только начну говорить я, —
кричу о насилии, вопию о разорении,
потому что слово Господне обратилось в поношение мне
и в повседневное посмеяние.

9.И подумал я: «не буду я напоминать о Нем
и не буду более говорить во имя Его»;
но было в сердце моем,
как бы горящий огонь, заключенный в костях моих,
и я истомился, удерживая его, и не мог.

10.Ибо я слышал толки многих:
угрозы вокруг;
«заявите, говорили они, и мы сделаем донос».
Все, жившие со мною в мире, сторожат за мною, не споткнусь ли я:
«может быть, говорят, он попадется,
и мы одолеем его и отмстим ему».

11.Но со мною Господь, как сильный ратоборец;
поэтому гонители мои споткнутся и не одолеют;
сильно посрамятся, потому что поступали неразумно;
посрамление будет вечное, никогда не забудется.

12.Господи сил! Ты испытываешь праведного
и видишь внутренность и сердце.
Да увижу я мщение Твое над ними, ибо Тебе вверил я дело мое.

13.Пойте Господу, хвалите Господа,
ибо Он спасает душу бедного от руки злодеев. —

14.Проклят день, в который я родился!
день, в который родила меня мать моя, да не будет благословен!

15.Проклят человек, который принес весть отцу моему
и сказал: «у тебя родился сын»,
и тем очень обрадовал его.

16.И да будет с тем человеком, что с городами,
которые разрушил Господь и не пожалел;
да слышит он утром вопль и в полдень рыдание

17.за то, что он не убил меня в самой утробе
так, чтобы мать моя была мне гробом,
и чрево ее оставалось вечно беременным.

18.Для чего вышел я из утробы,
чтобы видеть труды и скорби,
и чтобы дни мои исчезали в бесславии?

[1 Мир вокруг.]
[2 Ужас вокруг.]